Столетняя война – это продолжительна совокупность военных конфликтов между средневековой Англией и Францией, причиной развязки которых было желание Англии вернуть ряд территорий на Европейском континенте, которые когда-то принадлежали английским монархам.Английские короли также были в родственных отношениях с французской династией Капетингов, что послужило выдвижением их претензий на французский престол. Не смотря на успехи в первоначальной стадии войны, Англия проиграла войну, захватив только одно владение – порт Кале, который английская корона смогла удержать только до 1559 года.
Розпад французької колоніальної імперії вже почався під час Другої світової війни, коли різні частини імперії були окуповані іншими країнами (Японія окупувала Індокитай, Велика Британія — Сирію та Ліван, американці з англійцями — Марокко і Алжир, Німеччина — Туніс). Після 1945 всі території повернулися до Франції, але Франція незабаром взяла участь у довгій й кривавій війні в Індокитаї. Він вийшов з-під влади з поразкою і виводом французьких військ в 1954 році. Незабаром спалахнула інша війна — цього разу за незалежність Алжиру. Конфлікт був вельми символічним, так як Алжир був найстарішою французькою колонією. В Алжирі мешкало багато європейських поселенців (П'є-нуар), які були змушені тікати з Алжиру. Франкоалжирці і харкіс воювали на боці Франції, але були залишені без до пізніше, коли французькі війська покинули країну в 1962 р. і тому зазнали репатріації.
Французький союз був замінена на Французьку Спільноту через прийняття нової Конституції в 1958 році. Яка була скасована у 1960 року через те що більшість французьких колоній в Африці оголосили незалежність у цьому році. Рік відомий як «Рік Африки».
