Так, бо тип її формування та складена структура сильно відрізнялась від інших європейських держав. Фактично, країна була «зшита» із великої кількості дрібних територій, які заселяли різні народи. Тому, особливістю цієї імперії є її багато національність. Саму «клаптиковість» Австро-Угорської імперії ми можемо прослідкувати розглядаючи карту тодішньої держави. Колишня Австро-Угорська імперія розтягнулась на значній частині Центральної Європи. Вона включала нинішню Австрію та Угорщину, а також Чехію, Словаччину, Словенію, Боснію, Хорватію та частини нинішньої Польщі, Румунії, Італії, України, Молдови, Сербії та Чорногорії.
Основні напрямки зовнішньої політики Московської держави у 16 столітті можна поділити на наступні:
1) Східний напрямок. Після розпаду могутньої Золотої Орди, на теренах колишніх територій виникають нові ханства, а саме: Астраханське, Казанське та Сибірське. Причини та мотиви виникнення даного напрямку:
- Постійні напади татар;
- Бажання московітів захопити нові багаті землі;
- Перед торговцями відкривалися нові торгівельні шляхи на Сході;
- Слабкість новоутворених ханств.
Основні результати:
- Взяття Казані (1552 рік).
- Захват Астраханського ханства (1554 рік).
- Збагачення Московської держави за рахунок Сибіру (пушина, рибальство) – походи Єрмака.
2) Західний напрямок. Основне бажання отримання виходу до Балтійського моря.
Основні результати:
- Лівонська війна. Царські війська здобули Нарву, Дерпт, Марієнбург.
- Налякані європейські держави зростаючій могутності Московії, вступають у протистояння: Литва, Швеція, Данія. Далі обставини склались не на користь Москви. Царські війська зазнали поразки двічі - під Полоцьком і Оршею. У цей час воєвода князь А. Курбський перейшов на бік ворога. Тоді ж поновилися напади орд кримського хана. Незабаром перемир'я було укладено і між Швецією та Москвою (1583).
