Під впливом Риму варварські племена перейшли до осілого життя, удосконалили знаряддя праці, від натурального обміну перейшли до товарно-грошових відносин; поступово відбулося виділення знаті, яка в усьому намагалася наслідувати римлян.
Одночасно з цим галося проникнення варварів у римське суспільство. Особливо помітним був цей процес в армії. Загони варварів (ґаллів, германців, нумідійців) відігравали помітну роль уже наприкінці періоду республіки.
Для епохи занепаду і розкладання Римської імперії характерне наслідування варварів в аристократичному середовищі. Ставали модними довгі борода і волосся, північний крій одягу, з'явилися черевики, панчохи і навіть шуби. Варваризувалася також і римська кулінарія: рослинна їжа, характерна для Риму, замінялася м'ясними та молочними стравами.
Велике переселення народів – назва масових рухів варварських племен у напрямку Римської імперії у IV ст.
Згідно з волею Феодосія І, опікуном Аркадія, імператора східної половини імперії, був призначений ґалл Руфін, а Гонорія — вандал Стиліхон. Неприязні відносини між східним і західним двором і ворожнеча між опікунами молодих імператорів остаточно послабили опір римлян варварам, які прорвалися через кордони.
Після смерті Стиліхона (408 р. н. е.) Аларіх двічі брав в облогу Рим. Під час облоги раби-германці влаштували погром своїх панів, відчинили Аларіху Саларійські ворота і в кількості 40 тис, воїнів перейшли на його бік.
14 серпня 410 р. н. е. Аларіх узяв Рим і піддав місто жорстокому руйнуванню, захопив масу здобичі та військовополонених. Для сплати данини вождю готів сенат наказав конфіскувати храмове та приватне майно і переплавляти дорогі речі й статуї.
Під час одного з повстань у 476 р. вождь германських найманців Одоакр повалив імператора Ромула Августула. За германським звичаєм, Одоакр був піднесений дружинниками на щит і проголошений імператором. Східний імператор Зенон визнав його своїм співправителем. Одоакр одержав в управління Італію з титулом римського патриція. 23 серпня 476 р. — дата повалення Ромула Августула й утворення на території Італії першого германського королівства — уважається датою падіння Західної Римської імперії,
Вандали
У 454 р. імператор Валентиніан III був убитий змовниками. Удова імператора Євдокія, щоб помститися за вбивство чоловіка, викликала на до вандальського короля Гейзеріха.
Вандали — союз східногерманських племен. Під натиском гунів у 406 р. вони вдерлися до Ґаллії та спустошили її. У 409 р. вандали почали селитися в Іспанії. 429 р. Гейзеріх, який правив у 428— 477 рр., переправився в Північну Африку. У 435 р. вандали стали союзниками Риму. Однак через чотири роки вони порушили угоду і захопили Карфаген. Гейзеріх приєднав до своїх володінь Корсику, Сардинію та Сицилію.
Вандали блокували своїм флотом гирло Тибру і після короткої облоги 2 червня 455 р. захопили «Вічне місто». Протягом двох тижнів Рим зазнавав жорстокого розгрому. Будинки й палаци були поруйновані, величезну кількість творів мистецтва знищено.
Объяснение:
Відповідь:
Політична діяльність Вітовта розпочалася після втечі з в'язниці у 1382 році. Він був талановитий політик, і вся діяльність його була спрямована, на скасування Кревської угоди. Після втечі з в'язниці Вітовт підбурив Тевтонський Орден на похід проти Ягайла, але, на прохання Ягайла, замирився з ним. Ягайло обіцяв йому повернути землі Кейстута, але не виконав своєї обіцянки. До особистої образи приєдналося обурення, викликане призначенням поляка-намісника.
Вітовт знову звернувся до тевтонів - і знов Ягайло замирився з ним у 1392 році. Вітовт став господарем Великого Князівства спочатку, як заступник Ягайла, а далі за ним визнав польський уряд титул Великого князя.
Авторитет Вітовта зростав. Вітовт, продовжуючи політику Данила та його наступників, закликав німецьких колоністів і надавав їм Магдебурзьке право. Міста Великого Князівства Литовського розцвітали.
Творячи могутню державу з централізованою владою, Вітовт не зміг довести справи до кінця. Він увесь час виявляв вагання супроти Ордену, Ягайла, навіть у справі коронування й відокремлення князівства від Польщі.
Свидригайло Болеслав-Олександр (1430-1440)
Свидригайло був наймолодшим братом Ягайла. Він був охрещений разом з Ягайлом у Кракові і після того жив у Вітебську з своєю матір'ю, що правила тим містом. Після її смерті в 1392 р., коли Ягайло надіслав до Вітебська поляка-намісника, Свидригайло забив його і зчинив повстання, вважаючи, що Вітебськ належить йому. Вітовт приборкав повстання і в кайданах вислав Свидригайла до Кракова.
Пояснення:
