Это очень объемный вопрос, поэтому приведу только основные события из внешней политики 18 века.
ПЕТР I
Северная война (Швеция против Северного Союза: Россим, Саксонии, Дании, Речи Посполитой)Основные сражения: поражение русских войск под Нарвой (1700), битва у деревни Лесной (1708), Полтавская битва (1709), Гангутское сражение (1714), Гренгамская битва (1720).
Был подписан Ништадтский мир (Россия получила территории Прибалтики, часть Карелии и выход к Балтийскому морю)
АННА ИОАННОВНА
Присоединение Младшего жуза (1731 г.) Русско-польская война (1733–1735 гг.). Поставили Августа Третьего на польский престолРусско-турецкая война (1735–1739 гг.). Был подписан Белградский мир в 1739 г. (Присоединили Азов)ЕЛИЗАВЕТА ПЕТРОВНА
Русско-шведская война (1741-1743 гг.)Был заключён Абосский мир (сохраняется статус-кво, то есть ничего не менялось, закреплялось прежнее положение)
Присоединение Среднего жуза (1740-1743 гг.) Семилетняя война (1756-1763 гг.)Основные сражения: битва при Гросс-Егерсдорфе, взятие Кенигсберга, битва при Цорндорфе, битва при Кунерсдорфе, взятие Берлина.
Петр III заключил с Пруссией Петербургский мир и вышел из Семилетней войны.
ЕКАТЕРИНА II
Русско-турецкая война 1768–1774 гг.Основные события: Чесменское сражение, захват русскими войсками Крыма
Кучюк-Кайнарджийский мирный договор : право России строить флот на Черном море, свободный проход России через Босфор и Дарданеллы, Крым независим от Турции
Русско-турецкая война 1789-1791 гг.Основные сражения: взятие Очакова, взятие Измаила, сражение у мыса Калиакрия.
Ясский мир : подтверждение присоединения Крыма и протектората над Грузией, присоединение земель между Днестром и Юным Бугом
Русско-шведская война 1788-1790 гг.Верельский мир (статус-кво).
Основним їхнім завданням було переоснащення армії найновішими видами зброї, збільшення чисельності підготовленого до бойових дій військового резерву. Від 1874 замість рекрутських наборів (див. Рекрутська повинність) вводилася військова повинність загальна (від проходження служби в армії звільнялися ті призовники, які зараховувалися в ополчення; народи Півночі, Середньої Азії, деякі народи Кавказу та Сибіру; служителі культу). У зв'язку з переходом флоту від парусного до парового сталася докорінна реорганізація військово-морських сил. Змінювалися функції Військового міністерства, до обов'язків якого відтоді не входило розв'язання військово-адміністративних питань місцевого значення: міністерство мало займатися лише загально-армійськими проблемами. 1862–64 створено військові округи (див. Військовий округ); усі військові формування та установи, що перебували на території військ. округу, підпорядковувалися його командувачу. Територія України входила до складу 3 округів – Київського, Одеського (1862) та Харківського (1864). Військові реформи передбачали навчання солдат всьому тому, що необхідно було для ведення тогочасного бою. Докорінно змінювалася підготовка офіцерських кадрів. Збільшилася кількість військово-навчальних закладів, які поділялися на 4 групи: вищі (академії), середні (спеціальні і юнкерські училища), середні загально-освітні (військові гімназії, кадетські корпуси) та нижчі (військові школи). Розширився доступ до військових вузів для представників усіх верств населення
