Заполните таблицу. Государство эфталитов

В истории России царствование Ивана Грозного составляет половину XVI века и является одной из самых важных и переломных эпох в истории Русского государства. В этот период не только значительно расширилась территория государства, но и произошли значительные изменения во внутренней жизни страны. Много было сделано славного, светлого, великого по своим последствиям, но от этого еще более кровавого и огидливого. Понятно, что с такими противоположными характеристиками многих явлений характер и поступки главного лица государства, царя Ивана Васильевича, является слишком загадочным. Именно такой загадкой Иоанн IV вошел в историю Российского государства. Уже современникам он казался лицом жестокой и страшной: “Превысочайшего воистинну и преславнейша всех бывших, славиму же от конец небес до конец их”,- пишет о нем дьяк Иван Тимофеев и добавляет: “... возненавиде грады земля своея ... и всю землю державы своея, яко секиры, наполы некако рассече”. Этот царь был выдающейся личностью, был прекрасно образован, но слишком некрасивый, и, возможно, страдал каким-то психическим заболеванием, а Россия в то время нуждалась сильного правителя-реформатора, которого и получила в лице Ивана Васильевича. Крутой поворот от боярского правления к реформаторского режима, опричный террор, который последовал за реформами, - таковы основные вехи правления этого государственного деятеля, и они характеризуют противоречивую личность Ивана Грозного, в которой были спрятаны качества выдающегося правителя, дипломата, выдерживающего сравнение с такой исторической личностью, как Петр Первый. Возможно, кровавые поступки скрыли за собой все хорошие достижения. Реформы этого правителя сыграли важную роль в истории России, ведь Иоанн Васильевич заложил прочную базу для своих последователей-реформаторов. Во многих аспектах деятельность Ивана Грозного была шагом вперед, шагом к победе «государственных начал». До этого времени остается много неясного в характеристике правления Ивана IV, и многие историки имеют иногда противоположные мнения относительно этого периода истории Российского государства. С конца 30-ых гг. оценка деятельности Ивана Грозного становится единственной, он изображался патриотом Русской земли, беспощадно, но справедливо уничтожал предателей-бояр. Я выбрал именно эту тему для своей курсовой, потому что меня интересует правления Ивана Грозного, так как «никогда Россия не имела столь малолетнего властителя». [2.4.:89] этот монарх был одним из выдающихся собирателей в русском государстве, первым царем-самодержцем из династии Рюриковичей, создал прочную централизованную державу. «Концепция равного бесправия всех членов общества перед лицом монарха – именно такой взгляд на взаимоотношения монарха и подданных усвоил Иван Грозный». [2.2.:90] Реформы Ивана IV, как и реформы Петра i, Александра II, нынешние преобразования и другие подобные вопросы были и остаются актуальными и в наше время. Первая причина этому – их значимость для исторической науки, вторая – их немаловажное значение для истории самого государства. Ведь если изучить реформы прежних правителей, грамотно понять и оценить их со всех позиций, то можно избежать ошибок, которые были допущены нашими предшественниками-реформаторами.

Объяснение:

Англія, Франція, Німеччина та Україна: економічна історія. Реферат

У рефераті подано відомості про економічну історію Англії, Франції, Німеччини та України в ХІХ - ХХ століттях

Англія. В останній третині XIX ст. в Англії почали знижуватися темпи промислового виробництва. Інтенсивний процес індустріалізації США, Німеччини, Росії, Японії зумовив виникнення нових центрів промислового виробництва. Англійська промисловість почала втрачати іноземні ринки збуту. Водночас американські та німецькі товари, дешевші та кращі за якістю, потрапляли на внутрішній ринок країни.

Головною причиною відставання Англії було поступове фізичне і моральне старіння виробничої бази британської промисловості. Англійські фабрики та заводи були збудовані ще в кінці XVIII - першій половині ХІХ, ст. і оснащені машинами та механізмами доби промислового перевороту. Вони неспроможні були виготовляти таку кількість виробів і такої якості, як американські та німецькі, що базувалися на ефективнішій виробничій основі, створеній науково-технічним процесом останньої третини XIX ст.

Технічна модернізація англійської промисловості була вкрай необхідною, але надзвичайно дорогою і складною, вона вимагала додаткових капіталовкладень, Англійські підприємці та банкіри віддавали перевагу експорту капіталу за кордон, в колонії та залежні країни, в яких наявність дешевої робочої сили забезпечувала їм високі прибутки. Вивіз капіталу був бажаним також з огляду на зростаючі потреби в колоніальній сировині - нафті, руді, кольорових металах, каучуку та ін.

Тим не менше, в англійській промисловості поступово відбувалися структурні зміни. Як і в США та Німеччині, в Англії високими темпами розвивалися галузі важкої промисловості, особливо сталеплавильна, електротехнічна, хімічна. Вони випередили традиційно розвинені галузі - видобуток вугілля, виплавку чавуну, переробку бавовни. На розвитку англійської промисловості позначалась слабка енергозабезпеченість країни.

Процес монополізації промисловості в Англії проходив повільніше, ніж-в США та Німеччині, тут тривалий час зберігалися дрібні та середні підприємства. Банківський капітал випереджував промисловий за темпами концентрації і централізації. Напередодні першої світової війни 27 великих банків Англії володіли 86% усіх вкладів. Надлишковий капітал Англія інвестувала в економіки своїх колоній, які на початку XX ст. у 100 разів перевищували розміри метрополії.

Інвестиції направлялися, як правило, у виробничу сферу - будівництво підприємств, шахт, портів, доріг і т. ін. Англійські монополії в колоніях та напівколоніях відігравали роль важливого механізму переливання капіталів і технологій, будували транспортні комунікації, створювали соціальні інституції, готували місцеві кадри для підприємницької діяльності.

У французькій промисловості також необхідно було міняти застаріле фабрично-заводське обладнання, що вимагало значних капіталовкладень. Тим часом французькі капітали експортувалися і становили 30% світових інвестицій. За даними на 1908 р. у французьку промисловість і торгівлю було вкладено 9,5 млрд. франків, в облігації та закордонні цінності - 104,4 млрд. франків. Вивіз капіталу в колонії та напівколонії давав величезні прибутки.

Відсталою порівняно із США та Німеччиною була й структура французької економіки. Скорочувалися потужності металургії, вугільної та інших галузей промисловості. Успішно розвивалася легка промисловість. Перед Першою світовою війною Франція залишалася аграрно-індустріальною країною.

Перемога над Францією, анексія Ельзасу та Лотарингії (промислове розвинутих провінцій), контрибуція у розмірі 5 млрд. франків сприяли економічному зростанню Німеччини. Різко збільшилися інвестиції у промисловість. Масово виникають нові заводи і фабрики.

Велике залізничне будівництво (у 1870-1875 рр.) щорічно вводилося 1500-2000 км шляхів) стимулювало розвиток металургії, добувної промисловості. Німецька металургія поступалася лише американський. Важлива роль належала машинобудуванню, зокрема виробництву двигунів внутрішнього згоряння. Успішно розвивалися нові галузі промисловості: хімічна, електротехнічна, автомобілебудівна.

Промисловість і сільське господарство України були вщент зруйновані. Лише прямі збитки, завдані народному господарству республіки, склали величезну суму - 205 млрд. крб., - яка в п'ятеро перевищувала державні витрати на будівництво нових заводів, фабрик, електростанцій, шахт та інших підприємств у роки довоєнних п'ятирічок. А загальні втрати, яких зазнали населення та народне господарство України, склали астрономічну цифру - майже 1,2 трлн крб.

Подробнее - на -