Осман, син і спадкоємець Ертогрула (1288–1326), в боротьбі з безсилою Візантією приєднував до своїх володінь область за областю, але, незважаючи на зростаючу могутність, визнавав свою залежність від Коньї. У 1299 р., після смерті Алаеддіна, він прийняв титул «султан» і відмовився від визнання влади його спадкоємців. За його іменем турки стали називатися османськими турками або османами. Влада їх над Малою Азією розповсюджувалася та зміцнювалася, і султани Коньї не змогли перешкодити цьому. Поштовхом до масової тюркізіції стало те що протягом XI–XII ст. в Анатолію переселилися від 0,5 до 1,1 млн тюркських кочовиків.
XV век
В период образования Ногайской Орды отношения между ногайским князем Едиге и основателем династии казахских ханов Урус-ханом и их потомками Мансуром и Бараком складывались противоречиво. Во 2-й половине 15 в. Казахско-ногайские отношения перерастают в военно-политический союз против потомков Абулхайр-хана. Казахские ханы Керей и Жанибек в союзе с ногайскими беками Аббасом, Мусой и Ямгурчи воевали против Шайх-Хайдара, преемника Абулхайр-хана. Муса, перейдя на сторону Мухаммада Шайбан, внука Абулхайра, вызвал первое казахско-ногайское противостояние.
В середине 70-х гг. 15 в. казахский хан Бурындык разбил ногайцев. Часть ногайцев во главе с Хамза-беком продолжала совместную борьбу с казахами против Мухаммада Шайбани. Территориальные противоречия казахов и ногайцев, перемирие казахов с узбеками вновь обострили их отношения на рубеже 15—16 вв., в результате ногайцы потерпели несколько поражений от Бурындыка и Касыма. В начале 16 в. Бурындык перенес свою ставку в Сарайчик на Жайык, прежнюю столицу Ногайской Орды.
Объяснение:
