Объяснение:
Перемога М.Хрущова над однопартійцями-сталіністами у 1957 р. започаткувала новий виток наступу на релігію і церкву в СРСР, що закінчився разом із усуненням Хрущова від влади у жовтні 1964 р. Було декілька обставин, що зумовлювали неуникнення розгортання чергової антицерковної кампанії в СРСР у цей період. Насамперед це стосується тогочасної панівної ідеологічної парадигми, що проголошувала «повну й остаточну перемогу соціалізму в СРСР» й передвіщала побудову комуністичного суспільства у недалекому майбутньому, в якому не мало бути місця для релігійних вірувань, релігійних організацій і віруючих [7, с.271-285].
Сформульовані XXI та XXII з'їздами КПРС рішення з викорінення релігії обумовили перебіг антицерковної кампанії на зламі 1950 — 1960-х рр., яка стала останньою спробою радянського політичного керівництва радикально розв'язати релігійне питання в СРСР. Відмінністю кампанії 1958—1964 рр. від попередніх сталінських антирелігійних кампаній стало безпрецедентне використання владою жорстких адміністративних методів для нищення релігійного життя в країні, яке помітно пожвавилося на середину 1950-х рр. і мало позитивну динаміку розвитку. Кампанія була позначена інтенсивним продукуванням радянськими органами влади різних гілок і рівнів великої кількості підзаконних актів, відомчих інструкцій і вказівок, що мали надавати вигляду законності новим формам і методам наступу на релігію і церкву в СРСР.
Сорри если не то
В 18 веке на культуру России очень сильное влияние оказали Европейские веяния. Помимо собственных жанров список произведений литературного искусства пополнился новыми названиями. Самой главной темой в литературе стала любовная лирика.
Объяснение:
Такая тенденция подарила русской литературной классике великое множество различных романов, которыми зачитывалась аристократия того времени.
Наиболее заметным явлением стала ориентация на классицизм Западной Европы. Классицизм был построен по образцу литературных произведений Древней Греции и Рима. Появление классицизма поделило литературу на так называемые высокие и низкие жанры.
К высоким относились оды, поэмы, трагедии. Другими словами - всё то, что вызывало интерес у высокопоставленной публики, было предназначено для прочтения высшим обществом.
Ко второму типу жанров относились комедии, сатиры, басни и прочие произведения, рассчитанные на неискушенного читателя. Такое разделение было характерно для общества того времени. Политика в государстве была направлена на повышение роли представителей высшего общества, и поэтому четко чувствовалась граница между знатью и простыми гражданами. Соответственно, была и необходимость разделять предпочтения в литературе и прочем искусстве.
