Почему анырақайскую битву считают коренным
джунгарской войне?​

Основным социальным делением в Риме стало деление на свободных и рабов. Свободные в Риме распадались на две социально-классовые группы: имущую верхушку рабовладельцев (землевладельцев, торговцев) и мелких производителей (земледельцев и ремесленников), составлявших большинство общества. К последним примыкала городская беднота — люмпен-пролетарии. В силу того, что рабство поначалу имело патриархальный характер, борьба между крупными рабовладельцами и мелкими производителями, которые чаще всего сами обрабатывали землю и работали в мастерских, долгое время составляла основное содержание истории Римской республики. Только со временем противоречие между рабами и рабовладельцами выступает на первый план.

Рабы в период республики превращаются в основной угнетенный и эксплуатируемый класс. Главным источником рабства был военный плен. Так, после разгрома Карфагена в рабство было обращено 55 000 человек

До релігії та церкви тителі здебільшого ставилися байдуже, а то й вороже. Богословські проблеми їх більше не цікавили. Вони гадали, що світотворення було чи деїстичним (Бог створив світ і потому вже не втручався в історію людства), чи атеїстичним (повне заперечення існування Бога).

Відповіддю церкви на ці нові умонастрої стало переконання, що повинна домінувати переконаність у вірі, а не формальне виконання церковних правил. Проте церква вже не могла гідно відповісти на критику тителів, бо релігійне піднесення XVII ст. вичерпалося.

З падінням авторитету церкви її багатства і привілеї стали об'єктом домагань з боку держави. Відкривалися світські школи. Папі Римському навіть довелося розпустити орден єзуїтів (згодом його відновили). У більшості країн припинилися суди інквізиції.