17 березня 1921 р. Польща прийняла Конституцію. У ній було проголошено низку демократичних прав і свобод, між якими й інститут самоврядування. На території Львівського, Станіславського, Тернопільського воєводств територіальне самоврядування було організоване на основі австрійського закону від 12 серпня 1886 року. Відповідно до цього закону структура органів місцевого самоврядування мала триступеневий характер (ґміни, повіти і воєводське управління).
Польща була багатонаціональною країною. За переписом 1921 р. тут проживало 65% поляків, 16% українців, 10% євреїв, 5% білорусів, 4% німців, а також 1% росіян, чехів, литовців та інших національних меншин. Після окупації Галичини польська влада почала репресії проти діячів українського руху, діячів ЗУНР, вояків УГА. Близько 100 тис. осіб були ув'язнені за підозрою в участі, сприянні ЗУНР та УГА. У складних умовах війни тисячі українців померли від голоду і хворіб у таборах для ув'язнених та інтернованих Домб'є, Вадовіцах, Пікуличах та ін.
Українців звільняли з важливих посад. Терміни "українець", "Галичина" замінено на "русин" і "Східна Малопольща". Проводилась ізоляція українців Закерзоння, Галичини та Волині. У січні 1920 р. ліквідовано галицький крайовий сейм, в приміщенні якого засновано Львівський університет імені Яна Казимира.
Объяснение: Училка поставила 11
До конца XVI в. было напечатано 20 книг церковно-религиозного содержания. Появление книгопечатания в России имело огромное культурное значение, но ведущее место в XVI и XVII вв. по-прежнему занимала рукописная книга.
Никоновская летопись показывала историю Московского царства как мировой державы, а Ивана IV - достойным преемником римских и византийских императоров. Один из списков Никоновской летописи содержал 16 тыс. миниатюр, цветных иллюстраций, за что и получил название Лицевого свода (лицо - изображение).
Но в XVI в. летописание начинает уходить на второй план, его вытесняют произведения на историческую тему. В частности в самом начале царствования Ивана IV в 50-х гг. был написан "Летописец начала царства великого князя Ивана Васильевича". В нем были описаны события с 1534 по 1553 гг. и содержалась идея необходимости установления царской власти на Руси.
Одним из замечательных памятников русской исторической литературы XVI в. стала "Книга степенная царского родословия", которую в 1563 г. составил духовник царя Андрей при участии митрополита Макария. Книга представляет собой выборку из летописей от Рюрика до 1559 г., представляющей историю Руси в форме 17 княжеских житий, каждое из которых как бы "степень" (ступень) восходящей на небо лестницы, подобной тем, которые являлись в видениях святому Иоанну Лествичнику, державшему лестницу на небо. Составитель проповедовал божественность царской власти и московского царя изобразил как единственного законного наследника киевских князей, происхождение которых велось от римского императора Августа. В "Степенной книге" были представлены жизнеописания только тех князей, которые являлись прямыми предками Ивана IV.
P.S. ответ на этот вопрос есть в учебнике.
