Единовластие Цезаря Придя к власти. Цезарь выполнил часть обещаний бедноте: ветераны (старые солдаты) получили земельные участки в Италии и провинциях; Коринф и Карфаген, некогда разрушенные римлянами, были отстроены заново: в эти города переселялись неимущие граждане. Опорой Цезаря были легионы. Как верховный командующий, он постоянно носил звание императора. Послушный воле Цезаря сенат объявил его диктатором, т. е. правителем, обладающим неограниченной властью и не обязанным отчитываться за свои действия. Народное собрание продолжало выбирать консулов и народных трибунов, но обычно ими становились те люди, которые были рекомендованы самим Цезарем. Сенат, прежде игравший огромную роль в управлении государством, превратился в безвластный совет при Цезаре. Недовольная этим часть сенаторов вступила в тайный сговор с целью убить диктатора. Возглавил заговор молодой сенатор Брут, которого Цезарь считал своим другом. Убийство Цезаря на заседании сената 15 марта 44 г. до н. э. не привело к восстановлению прежнего правления. Борьба за единовластие вспыхнула вновь.
Объяснение:
Однак навіть серед християн одностайності, хай як і не дивно, з цього питання немає. Далеко не всі з них вважають можливим дарувати вбивцям загублені душі.
У найбільшій за числом християн країні світу Сполучених Штатах Америки понад половина опитуваних різними соціологічними службами стабільно висловлюються за збереження смертної кари. Зовсім нерідко за повернення до смертної кари висловлюється і населення України.
Я за смертну кару, тому що якщо людина скоїла проти іншої людини злочин, якщо вона, не давши їй життя, забирає це життя, яке подарували їй батьки, то вона не має права жити.
Я проти того, що в новому Кримінальному кодексі відмінена ця стаття. Якщо буде така можливість сказати десь своє слово і десь пролобіювати такі от інтереси... Як людина я за смертну кару.
