24 апреля 1877 года Российская империя официально объявила войну Порте. После кишинёвского торжественного парада архиепископ Павел на молебне зачитал манифест императора Александра II, в котором говорилось о начале военных действий против Османской империи.
Во избежание вмешательства европейских государств, войну нужно было провести «быстро» – в одну компанию.
В мае этого же года войска Российской империи были введены на территорию Румынского государства.
Румынские войска, в свою очередь, начали принимать активное участие в конфликте на стороне России и её союзников лишь спустя три месяца после этого события.
На организации и подготовленности русской армии заметно сказывалась военная реформа, проводившаяся в то время императором Александром II.
В состав русских войск входило около 700 тысяч человек. За Османской империей же значилось порядка 281 тысячи человек. Несмотря на значительный численный перевес русских, значимым преимуществом турок было владение и оснащение армии современным вооружением.
Стоит отметить, что Российская империя намеревалась провести всю войну на суше. Дело в том, что Черное море было полностью под контролем турок, а России было разрешено строить свои корабли в этом море только в 1871 году. Естественно, что за такой короткий срок невозможно было воздвигнуть сильную флотилию.
Данный вооруженный конфликт велся в двух направлениях: в азиатском и европейском.
ответ:Друга світова війна докорінно змінила політичну ситуацію у світі й
визначила історичний розвиток багатьох країн і народів на десятиріччя
наперед. І ці результати були суперечливими. Призвідниці війни – Німеччина, Італія та Японія, що раніше мали статус великих держав, унаслідок
воєнної поразки не лише ослабли економічно, а й втратили на деякий час
можливість брати активну участь у міжнародному житті. Велика Британія і Франція, хоча й були серед переможців, також виснажилися війною.
Відтак той вакуум сили в Західній Європі, що утворився в результаті розгрому Німеччини й ослаблення інших держав, заповнили США. Загалом
у Європі не було жодної держави на кшталт США, яка б і перемогла, і
втримала свою силу водночас. Трохи більше реальної незалежності зберегли хіба що кілька нейтральних держав, як-от Іспанія і Швеція.
Ще не встигла закінчитися війна, а союзники по антигітлерівській коаліції перетворилися на запеклих військово-політичних та ідеологічних
суперників. Головною причиною непорозумінь стали розбіжності в підходах до післявоєнного устрою, зокрема прагнення Радянського Союзу, всупереч Атлантичній хартії, встановити гегемонію в Європі та деяких азійських регіонах. Радянське керівництво, захоплене перемогою, взялося
Объяснение:
