Әскери техниканы тапқан елдер​

Причини і передумови війни
1. несправедливість Версальської системи поставила багато народів у принизливе становище, сприяла приходу до влади сил, що прагнули реваншу та нового переділу світу. Найбільшою мірою це проявилось у політиці Німеччини, Італії, Японії. Вони і стали основними ініціаторами війни.
2. економічна криза 1930-х рр. загострила суперечності між країнами світу, що позбавило їх можливості об’єднати зусилля у боротьбі за збереження миру. Систему безпеки, створену в 1920-ті рр., було зруйновано.
3. розв’язанню війни сприяла політика урядів Англії та Франції, спрямована на «умиротворення» агресора, а також «ізоляція» США, які, оголосивши про нейтралітет, фактично самоусунулися від впливу на розвиток подій у світі.
4. не останню роль у розв’язанні війни відіграв СРСР, який, підписавши пакт про ненапад з Німеччиною і таємний протокол до нього, відкрив шлях Німеччині для нападу на Польщу.
5.Характер війни Агресивні держави прагнули розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини – тобто досягнення світового панування. З боку цих країн війна мала загарбницький характер. Для країн, які зазнали агресії і були окуповані, війна була справедливою. Складніше визначити характер війни стосовно СРСР. У період з 17 вересня 1939 р. по 22 червня 1941 р. він сам виступав у ролі агресора, приєднавши до себе значні території, що на той час належали Польщі, Румунії, Фінляндії, а також країни Балтії (Естонія, Латвія, Литва). Але після нападу Німеччини СРСР виніс на собі основний тягар боротьби з фашистською Німеччиною і для нього війна мала справедливий характер. Її по праву назвали Великою Вітчизняною війною. Для формування загального уявлення про Другу світову війну доцільно розглянути декілька варіантів її періодизації.

С ростом имущественного неравенства углублялись социально-экономические противоречия и обострялась борьба между родовой аристократией и демосом, добивавшимся уравнения в правах, передела земли, аннулирования долгов и отмены долговой кабалы. В середине VII века до н. э аристократ Килон предпринял неудачную попытку овладеть властью. Около 621 до н. э. при архонте Драконте были впервые записаны законодательные обычаи, которые несколько ограничили произвол судей-аристократов. В 594—593 до н. э. под давлением демоса Солоном были проведены реформы: они существенно изменили весь строй социально-политической жизни Афин, в результате чего уничтожена долговая кабала, впредь запрещена продажа граждан за долги в рабство, аннулированы поземельные долги (которые тяготели над мелкими земледельцами), установлена свобода завещания, что развитию частной собственности; учрежден новый государственный орган — Совет четырехсот, осуществлен ряд мероприятий, которые поощряли ремесло и торговлю. Солону приписывается также разделение всех граждан имущественным цензом на 4 разряда: пентакосиомедимны, гиппеи, зевгиты, феты, принадлежность к которым стала теперь определять их права и обязанности перед государством. Также Солон реформировал аттический календарь, введя систему октаэтерид. Однако социально-политическая борьба не прекратилась. Реформами были недовольны как крестьяне, не достигшие передела земли, так и родовая знать, утратившая прежнее привилегированное положение.