по истории, 5 характеризующие экономическое развитие страны Азия начала XX века​

Соединенные Штаты были единственной страной, которая ничего не потеряла, а напротив, выиграла от участия в первой мировой войне. Нажившись на военных поставках, США вступили в войну, когда она приближалась к концу, силы обеих сторон истощились и исход борьбы был близок. Участие американских войск в военных операциях было крайне ограниченным, в ходе их США потеряли 130 тыс. человек убитыми и около 200 тыс. ранеными. Европейские державы понесли несравненно большие потери. Расположенные на тысячи километров от театра военных действий, США не ощутили страшных последствий войны. Ни одна бомба или снаряд не упали на территории США.

 

Прибыли американских монополий за годы воины выросли в несколько раз, они составили свыше 35 млрд. долл. Так, в 1912—1914 гг. доход 18 крупнейших компаний составлял 75 млн. долл., а в 1916—1918 гг. доход тех же компаний поднялся до 337 млн. долл., т. е. увеличился более чем в четыре с половиной раза. Капиталовложения американского империализма за границей возросли после первой мировой войны по сравнению с довоенным временем в 6 раз. Огромные займы американского правительства союзникам и обнищание стран Европы дали возможность сохранить экспорт США после войны на высоком уровне. В 1920 г. было вывезено товаров на сумму 8,2 млрд. долл., при этом экспорт превысил импорт на 2,9 млрд. долл.

В течение войны усилился процесс концентрации и централизации производства и капитала, возросла мощь американских монополий. Так, например, три крупнейших автомобильных концерна расширили свою долю в общем объеме производства автомобилей с 42% в 1909 г. до 51% в 1915 г. и до 71% в 1920 г. В 20-х годах произошло слияние более чем 4000 крупных фирм в обрабатывающей и добывающей промышленности, а еще 3000 были попросту поглощены. Произошло усиление роли крупных монополий в экономической и политической жизни страны.

Капиталистам война принесла новые прибыли, для трудящихся она означала снижение жизненного уровня, рост нищеты.

Из Тройственного союза вышла Италия.

1)ва з половиною роки з моменту початку війни в Європі Сполучені Штати дотримувалися політики ізоляціонізму у відповідності до доктрини Монро. Це означало, що країна не втручалася в міжнародні справи, якщо вони не стосувалися питань самооборони власно США. Завдяки географічному положенню США і поглинутості вирішенням внутрішніх проблем керівники держави не були зацікавлені у вступі в союзи з європейськими країнами на будь-якому боці. Коли в Європі розпочалася Перша світова війна, переважна більшість американців висловлювалися за продовження політики нейтралітету й невтручання в події, що коїлися задалеко від їх рідних міст. Зокрема, багато американців не мали ніякого уявлення про загрозу війни в Європі, що стала неминучою влітку 1914, і десятки тисяч туристів були зненацька захоплені кривавим конфліктом, що вибухнув несподівано для них.

З жовтня 1916 провокації німців проти США почастішали. Крім цього, німецька дипломатія докладала усіх зусиль, щоб налаштувати Мексику проти Сполучених Штатів. Однак президент Вудро Вільсон все ж не наважувався ставити на карту нейтралітет Америки. Якби Мексика напала на Техас, відторгнутий у неї поряд з іншими південними штатами в XIX столітті, до чого її активно підштовхувала Німеччина, то американська армія виявилася б вимушеною зосередити свої збройні сили вздовж південних кордонів, а це напевно перешкодило б її участі у війні в Старому Світі. Водночас німецький флот готувався до війни на морі, роблячи ставку на перевагу своїх підводних човнів. Німці відкрито оголосили, що будуть без жодного попередження топити торгові кораблі противника, а також усі судна, що викликають підозру в перевезенні військових вантажів. Останнє рішення було спрямоване, в першу чергу, проти американських суден, що забезпечували армії Антанти. Залишалося лише назвати дату початку тотальної підводної війни. Гросс-адміралАльфред фон Тірпіц припускав оголосити її 1 лютого 1917. Усі сторони розуміли, що саме проголошення такого наміру призведе до вступу США у війну.