Үү аттар.
12. Бош орундарга энчилүү аттарды туура жазгыла.
Yore
Л​

Найважливішою причиною виникнення держави були, насамперед, сприятливі природні умови для життя людини, українська родюча земля, помірний клімат, наявність рік і морів, географічне розташування у центрі Європи, на перехресті міграційних і торговельних шляхів, поєднання широких полів і лісу.

Наступною причиною державотворення було виникнення самого давньоукраїнського етносу - автохтонного населення з сильним генотипом, що сформувався саме на цій землі в результаті численних етнічних оновлень і перетворень. Не випадково М.Грушевський вважав, що саме слов’янські племена антів, які залучили до об’єднання залишки скіфів і сарматів, стали генетичним корінням українського народу. Таким чином український етнос сформувався в 4-7 ст. н.е. в часи існування Антського союзу.

Крім того, швидке виникнення найбільшої у Європі держави і динамічний її розвиток були би просто неможливі без багатого державотворчого досвіду і традицій, які зберігалися в пам’яті народу. Мається на увазі Велика Скіфія, Боспорське царство, Антська держава, Готський племінний союз тощо. Сучасний науковець О.Палій таким чином говорить про роль скіфів на нашій землі: «Могутній племінний союз скіфів дозрів до рівня державності уже до середини І тисячоліття до н.е., об’єднавши в тому числі і праслов’ян. Таким чином, значно раніше, ніж у більшості регіонів Європи, в Україні створилися умови для державного життя та об’єднання в межах держави Великої Скіфії майже всієї території України»[1].

Російська історіографія наукову концепцію етногенезу європейських народів, основою якої є твердження про те, що саме народ є основним суб’єктом історії, на основі його самоорганізації і виникли сучасні держави. В Кремлі досі дотримуються «норманської теорії», згідно з якою саме Рюриковичів утворили Новгородську, Київську і Московську держави. Звідси робиться політичний висновок: одна династія – одна держава, що, на думку росіян, виправдовую їх агресивну політику підкорення сусідніх народів.

Венская система международных отношений (Система Европейского концерта) — система международных отношений, сложившаяся послеНаполеоновских войн. Была нормативно закреплена Венским конгрессом1814—1815 гг. В конгрессе, проходившем вВене под председательством Меттерниха, участвовали представители всех европейских государств за исключениемОсманской империи. В рамках этой системы впервые было сформулировано понятие великие державы (тогда в первую очередь Россия, Австрия,Великобритания), окончательно оформилась многосторонняя дипломатия. Многие исследователи называют Венскую систему МО первым примеромколлективной безопасности, что было актуально на протяжении 35 лет, до начала Крымской войны. Также были систематизированы и ранги (посол, посланники поверенный в делах) и четыре типа консульских учреждений. Были определены дипломатический иммунитети дипломатическая вализа.