Сложный план параграфа(с подзаголовками)на тему: государства востока: традиционное общество в эпоху раннего нового !

Вфеодальной индии все системы сбора налогов были гибкими, налог снижался при стихийных бедствиях или cильном падении цен: не в интересах феодала было полное разорение его земель. при колониальном правительстве налог твердо фиксировался и его взыскивали, невзирая ни на какие неблагоприятные обстоятельства. феодальные владетели в случае необходимости предоставляли своим крестьянам (в могольской индии именуемую такави), необходимую для продолжения сельскохозяйственного цикла. колониальные чиновники, естественно, не считали это своей заботой: их делом был сбор налогов. поэтому в колониальной индии положение земледельца было еще хуже, чем в феодальные времена. эксперименты властей, применявших три разных земельно-налоговых системы в поисках такой, которая давала бы наибольшие налоговые сборы, дорого обошлись индийскому крестьянству. первой такой попыткой был закон о постоянном землеустройстве корнуоллиса.

Кочовики́, або кочівники — народ, плем'я, або люди, що кочують; не мають постійного нерухомого житла і переміщуються з одного місця на інше. Місце кочування кочовиків називається кочовищем. Кочівництво характерний для минулих епох і притаманний лише окремим сучасним людностям іб життєдіяльності, що базується на веденні випасного[en] скотарства, пов'язаного з великими перегонами худоби на нові місця паші та водопої й відповідними пересуваннями цілих родин людей. Кочування передбачає нетривалі сезонні зупинки в місцях, багатих на корми для худоби та воду, а також більш тривалі зупинки для зимівель. Головними рисами кочовиків є відсутність у їхньому господарському житті землеробства й постійне пересування общинами (чи групами сімей) разом з належною їм худобою. Цим вони відрізняються від т. зв. рухливих скотарів, господарська діяльність яких більш чи менш пов'язана із землеробством і які практикують найрізноманітніші варіанти поєднання рухливості й осілості. Також — номади