В России XIX века форма правления: 1) монархия 3) ограниченная монархия; 2) унитарное государство; 4) сословно-представительная монархия 2. «Освободителем» называли: 1) АлександраI; 2) АлександраII; 3) АлександраIII; 4) НиколаяI 3. Либеральная реформа, начатая в 1864 году: 1) военная; 2) земская; 3) университетская; 4) городская 4. Крестьяне после реформы 1861 года до заключения сделки с помещиком находились в состоянии: 1) обязанном; 2) посессионном; 3) приписном; 4) временнообязанном 5. Либеральные деятели второй половины XIX века: 1) Д. А. Толстой; 2) Ю. Ф. Самарин; 3) Н. Х. Бунге; 4) Д. А. Милютин; 5) К. П. Победоносцев 6. Полномочия российского императора: 1) принадлежала высшая законодательная, исполнительная и судебная власть; 2) разделение общества на сословия и классы; 3) организация выборов в органы местного самоуправления; 4) утверждение состава Госсовета, Сената, губернаторов 7. Реформирование государственных деревень: 1) было проведено П. Д. Киселевым; 2) усилило различия в положении крепостных и государственных крестьян; 3) затронуло крепостных мелкопоместных дворян; 4) было проведено в 1839-1843 годах; д) вызвал о«картофельные бунты» крестьян 8. В ходе проведения крестьянской реформы произошли следующие изменения: 1) была разрушена крестьянская община; 2) появился слой временнообязанных крестьян; 3) крестьянские земельные наделы повсеместно увеличились; 4) крестьяне получили личную свободу 9. Территории, присоединенные к Росси в XIX веке: 1) Грузия; 2) Средняя Азия; 3) Крым; 4) Поволжье и Урал; 5) Аляска; 6) о. Сахалин 10. Консервативные деятели второй половины XIX века: 1) Ю. Ф. Самарин; 2) Д. А. Толстой; 3) В. О. Ключевский; 4) К. П. Победоносцев; 5) вел. кн. Константин Николаевич 11. Расположите в хронологической последовательности: 1) указ о «вольных хлебопашцах»; 2) отмена подушной подати; 3) введение военных поселений; 4) отмена крепостного права; 5) введение крестьянского самоуправления 12. Установите соответствие: а) восстание на Сенатской площади; 1) 1 марта 1881 года б) убийство Александра II 2) 14 декабря 1825 года в) Бородинское сражение 3) 19 февраля 1861 года г) отмена крепостного права 4) 26 августа 1812 года

Если вы про Россию, то Иван 4 принял титул царя в 1547 году. Этим он поднял характер своей власти. Начало формирования институтов представительной монархии. В 1550 году появляется судебник Ивана 4, который ограничивал наместников и организовавал стрелецкое войско. 1556 - отмена системы кормления. К этому времени оформились основные категории российского общества: боярская аристократия, дворянство, духовенство, крестьянство, посадское население. В борьбе с боярской оппозицией молодой царь мог рассчитывать лишь на дворянство, которое несло административную, военную, дипломатическую службу и получало за это земли и деньги из казны. В 1549 году впервые создал Земский собор(Совещательный орган) Была
реформирована церковь. Самым главным человеком на Руси был Царь, который имел неограниченую власть. 1552 г. — взятие Казани; 1556 г. — взятие Астрахани; 1558—1583 гг. — Ливонская война; 1581 г. — поход Ермака в Сибирь.

Так, тому що нація – це велика, стала група людей, об'єднаних спільним походженням та історією, мовою, культурою, самосвідомістю та певними інтересами. Нація – це явище історичне, яке виникає на певному етапі розвитку людства. Швидке формування сучасних націй відбувається у період розвитку капіталістичних відносин.

На формування української нації вплинув ряд чинників. Однобічне профілювання економіки України і перетворення її на сировинний придаток Росії, поява значної маси незайнятих селян активізувала міграційні процеси. Негативним чинником, що уповільнював процеси становлення української нації, була відсутність власної держави, національної еліти, у руках якої перебували б економічні і політичні засоби консолідації українського народу. Україна була поділена між Російською та Австро-Угорською імперіями. (ї статус як внутрішньої колонії імперій суттєво обмежував розвиток соціальної структури українського суспільства та його національної культури. Переважання в колоніальній адміністрації вихідців із Росії (на сході) або з Польщі (на заході), заохочування переселення російського населення в регіони України з бурхливими темпами промислового розвитку, так само, як і збільшення польського населення в західноукраїнських містах, призвели до русифікації або полонізації міст України. Та оскільки з початком модернізації саме міста перетворюються на арену вирішальних політичних подій, ця обставина суттєво гальмувала розвиток української національної свідомості.

Панування в східноукраїнських містах російської колоніальної адміністрації, а в західноукраїнських – польської фактично позбавляло українських селян, які розорювались і переселялись у міста, ефективного соціального й правового захисту, руйнувало їхні надії на можливість утриматися в міському середовищі, витримати соціальну конкуренцію з неукраїнським населенням. Це значною мірою спричинило еміграцію українців-селян за межі України.

Процес консолідації української нації значно прискорився після ліквідації феодально-кріпосницьких відносин у середині XIX ст. Визначальну роль у цьому процесі відігравала та частина українських земель, що відома в історії під назвою Наддніпрянщини. Загалом територія України XIX ст. охоплювала 850 тис. км2, із них 9/10 перебувало під владою Російської, а решта – під владою АвстроУгорської імперій. Українське населення Східної Галичини, Північної Буковини й Закарпаття бачило в Наддніпрянській Україні свій природний центр, а відтак - прагнуло до возз'єднання з ним, щоб створити єдину соборну (об'єднану) незалежну національну державу.