В період XV – XVIII ст. більшу частину території Запорізького краю займали кочовища ногайців. Окрема вітрина знайомить з побутом і традиціями ногайських племен.
Козацтво – це збірна назва козаків в Україні та в порубіжних державах з кінця XV ст. Слово «козак» на письмі вперше вжито в «Початковій історії монголів» (1240 р.) у значенні людини самітної, не зв’язаної ні з домівкою, ні з сім’єю. Перші документальні згадки про українських козаків належать до кінця XV ст. Винятково важливе військово-стратегічне й господарсько-економічне значення мав Великий Луг Запорозький. У 1555 р. на острові Мала Хортиця Дмитро Вишневецький звів потужне укріплення, звідси здійснив ряд успішних походів проти Османської імперії та Кримського ханства. Хортицький Замок був прямим попередником Запорозької Січі.
Втечі населення на Запорожжя посилились після заключення Люблінської унії у 1569 р., результатом якої було об’єднання Польщі та Литви в єдину державу – Річ Посполиту. Належність до козацького стану, участь козаків у війнах або їхнє перебування на державній службі засвідчував поіменний список – реєстр, який також був документом, за яким їм виплачувалася платня. Перша відома згадка про козацький реєстр датується 1568 р. Реєстровим козакам були надані і клейноди.
Запорозькі козаки здійснювали морські походи проти наймогутнішого османського флоту на Чорному морі. Запорозька Січ за свій кошт будувала та оснащувала річкові та морські судна. В основі успішних дій козацького флоту була ретельно відпрацьована тактика – маневр, швидкість і несподіваність удару. Морські походи проводилися з метою звільнення невільників, знищення збройних сил противника і захоплення трофеїв.
Запорожжя – назва земель, якими володіли запорожці. У 1734 – 1775 рр. запорожці займали велику територію з площею близько 80 555 кв. м. Володіння запорожців лежали в межах сучасних Дніпропетровської, частково – Запорізької, Херсонської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської та Донецької областей. Вся територія Запорожжя в цей час поділялася на паланки, яких спочатку було 5, а пізніше 8: Бугогардівська, Протовчанська, Орільська, Кодацька, Інгульська, Прогноїнська, Самарська, і Кальміуська. Запорожжя періоду Нової Січі стрімко набувало обрисів держави.
З кінця 1730-х р. в Російській імперії склалися внутрішньополітичні та зовнішньополітичні передумови ліквідації Вольностей Війська Запорозького Низового У 1775 р. російською армією проведена воєнна операція, внаслідок якої було знищено Нову Січ і Запорозька Січ перестала існувати.
В XVII – XIX ст. найпопулярнішими стали народні картини «Козак Мамай». В Україні великого поширення набула ікона «Покрова Пресвятої Богородиці», в якій ідея небесного заступництва набула значення національної ідеї. Серед козацтва було багато талановитих музик, співаків і танцюристів.
Відповідь:
Пояснення:
Система образования в древнем Риме формировалась главным образом под влиянием греческих образовательных практик. Образование приобрело значение на закате Римской республики и на рассвете Римской империи.
Согласно древнеримской культуре образование ребенка, как физическое, так и моральное начиналось под строгим наблюдением и руководством родителей. Система образования древнего Рима была направлена на преобразование ребенка в сильного, здорового, религиозного и ответственного гражданина. Образование ребенка подразумевало обучение законам послушания, скромности речи, знаниям и уверенности в своих силах. Детей обучали также добродетели и важности образования.
Занятия в школе начинались на рассвете и продолжались до сумерек с коротким перерывом на обед. Маленьким детям книги не давали. Они заучивали уроки наизусть. Основным математическим действиям обучали на счетах. Дети учились писать палочками на вощеных дощечках. После того как они делали определенные успехи в письме, им давали бумагу изготовленную по древней египетской технологии. Для письма на бумаге использовали перо и чернила из каучука и сажи, а также чернила осьминога. В начальной школе не обучали многим предметам.
После окончания начальной школы образование девочек завершалось. Дальнейшее образование было доступно только для мальчиков. Это объяснялось тем, что девочки выходили замуж в двенадцатилетнем возрасте, тогда как мальчики могли жениться только в возрасте четырнадцати лет. Мальчики изучали медицину, ораторское искусство, а также читали научные труды таких ученых как Цицерон. Они также изучали греческую грамматику, литературу, музыку и астрономию. Древние римляне также обучали подрастающих детей умению говорить на публике и навыкам убеждения. Это искусство было известно как риторика.
В древнем Риме не было общественных школ. Были только частные платные школы, в которых детей могли обучать только богачи.
