Перші зафіксовані рухи племен на території Європи розпочалися між 230—200 роками до нашої ери з приходом бастарнів і скірів (до Чорного моря), згодом у 113 році до нашої ери з півночі (Ютландії) в Римську імперію почали вторгнення кімври, тевтони і амброни. У 58 році до нашої ери Цезар дає відсіч свевам, що вторглися до Галії під командуванням Аріовіста. Успіхи римлян під проводом Августа зводяться нанівець внаслідок поразок Квінтілія Вара від херусків (9 рік до нашої ери), проте кордони вздовж Рейну — Дунаю римляни втримують, пізніше навіть здобувають і забезпечують лімесами райони між Дунаєм і верхнім Рейном (Декуматські поля, 74 рік). Після перших боїв римлян з маркоманами (166-180 роки) починається вторгнення до Римської імперії хаттів (171 рік), алеманів (з 213 року), готів (236 рік) і франків (257 рік). Після відмови від верхньорейнського-реційського лімесу у 260 році починається вторгнення алеманів на кордоні вздовж Рейну, після залишення римлянами провінції Дакія у 270 році починаються напади готів на дунайському кордоні.
1) Екатериной II была издана "Жалованная грамота дворянству". С этого момента дворяне стали главным привилегированным сословием и получали ряд преимуществ. К примеру имели право владеть землей и крепостными, освобождались от обязательной службы, личных податей, телесных наказаний, наделялись неприкосновенностью, имели право создавать уездные и губернские собрания.
2) Частновладельческие, монастырские, дворцовые, черносошные.
3) Горожане были поделены на шесть разрядов по имущественным и социальным признакам: владельцы недвижимости, купцы трёх гильдий, ремесленники, иностранцы и иногородние, именитые граждане, посадские люди. Т.е. - грамота закрепляла единый сословный статус всего населения городов независимо от профессиональных занятий и родов деятельности
