Внешняя и внутренняя политика хакназара хана

Громадя́нська війна́ в США — війна між північними штатами США і 11 рабовласницькими штатами Півдня, які відділилися від Сполучених Штатів Америки і повстали з метою збереження рабовласницького ладу на території півдня США.

Війна почалась з битви за Форт-Самтер 12 квітня 1861 року і закінчилась 26 травня 1865 року, коли останні війська конфедератів здалися. Під час війни відбулося близько 2000 битв. Ця війна була найбільшою за масштабом людських втрат серед усіх війн, де брали участь США.

Війна була логічним наслідком протистояння двох систем — рабства та вільної праці. Першу систему підтримували південні штати, політичною елітою яких були великі плантатори-рабовласники. Для суспільства Півдня характерними були расистські переконання. Ті види робіт, які виконували темношкірі, вважалися негідними білої людини, навіть бідняка. Північні штати навпаки: в їх конституціях рабство було заборонене. Основою сільського господарства там були вільні фермери. Увесь довоєнний час характеризувався намаганням південних штатів розширити територію рабовласництва за рахунок нових штатів. Так, наприклад, 1820 року був прийнятий так званий Міссурійський компроміс, що поділив територію на захід від річки Міссісіпі за паралеллю 36°30' пн.ш. на дві частини — рабовласницьку на півдні й вільну на півночі. На півночі прогресивна спільнота намагалася допомагати рабам: видавала антирабовласницьку літературу, організовувала нелегальну втечу рабів до вільних штатів.

Реформы, это, на мой взгляд, сильно сказано.

Российская политика в то время во многом крутилась в треугольнике: Польша, Швеция, Турция (и крымские татары) . Итак.

Ордин-Нащокин (50-60-е гг 17 века) предлагал расширить экономические и культурные связи со странами Западной Европы (западник? ) и Востока, заключить союз с Польшей для совместной борьбы со Швецией за обладание побережьем Балтийского моря. Любопытно, что еже в конце 70-х гг советы О-Н касательно польских дел были признаны устаревшими.

Голицин же направил в Константинополь чрезвычайное посольство, чтобы склонить Порту к союзу с Русским царством на случай войны с Польшей (80-е гг 17 века) . Другое русское посольство — в Варшаве — работало над усилением противоречий между поляками и турками. Результатом стал отказ Польши и Турции от прямого выступления против Москвы.
Голицин исходил из представления о главной задаче российской внешней политики как укреплении русско-польских отношений, что обусловило временный отказ от борьбы за выход к Балтийскому морю. В 1683 подтвердил Кардисский договор между Россией и Швецией.

Помимо укрепления связей со всеми европейскими дворами, Голицин уделял внимание отношениям с Китаем. При нём в 1689 был заключён Нерчинский договор.

Т. е. общее: активная внешняя политика в отношении как запада, так и востока. И еще: оба возведены в ранг бояр за свои заслуги, а не благодаря влиянию семьи. Род Голициных хоть и древний, но Василий Васильевич из них первый известный