Правление Дмитрия Донского.
Князь Дмитрий Донской начал свое правление в Москве в 1350 году. В то время Русь находилась под властью татаро-монгольского ига, и право на княжение переходило не от отца к сыну, как в былые времена — правители назначались в Орде, получая от ханов специальный «ярлык». Понадобилось немало усилий московских бояр и митрополита Алексия, чтобы эта бумага была передана именно Дмитрию. Внутренняя политика Дмитрия Донского.
Заняв княжеский престол, Дмитрий Иванович немедленно принялся за дело и показал себя талантливым политиком и просто умным человеком.
Именно при нем в Москве появился первый белокаменный Кремль взамен старого деревянного, с крепкими стенами и высокими башнями. При нем были впервые изобретены и применены пушки — до этого на Руси не существовало даже такой, стреляющей каменными ядрами, артиллерии.
Власть московского княжества при Дмитрии Ивановиче стремительно укреплялась. Множество земель, в том числе и Владимиро-Суздальские территории, сами по себе игравшие не последнюю роль в молодом русском государстве, объединялись под рукой Москвы.
Внешняя политика Дмитрия Донского.
Князь Дмитрий показал себя мудрым стратегом не только во внутренней политике, но и во внешних делах — к середине XIV века он сумел снизить дань, выплачиваемую Орде. Но в этот момент князь Михаил, правивший тверскими землями, решил тоже побороться за великокняжеский престол.
Заручившись поддержкой Литвы, Михаил двинул войска на Москву. Попытки занять престол силой окончились неудачно, но в 1371 году ярлык на княжение был передан Михаилу ордынскими ханами — и Дмитрий Иванович перестал быть великим князем.
Впрочем, ни он сам, ни народ не захотели мириться с ситуацией. Через четыре года князь Дмитрий собрал вокруг себя князей из Ярославля, Ростова, Суздаля и Стародуба и уже сам пошел на Тверь с войском. На его сторону встали и тверские жители — и Михаилу пришлось уступить великое княжение.
Дмитрий Донской и Куликовская битва.
Первым из русских князей Дмитрий Донской решил, что пора дать отпор Золотой Орде. Узнав, что хан Мамай готовит военное наступление, он обратился с призывом ко всей Руси — и большинство княжеств согласились встать под его знамена. Ордынские баскаки, приехавшие за очередной данью, были убиты.
Заручившись поддержкой войск и церкви, в том числе Сергия Радонежского, в сентябре 1380 года Дмитрий Иванович дал бой ордынскому воинству и одержал победу. Этот бой вошел в историю, как Куликовская битва, а князь Дмитрий получил свой титул — «Донской».
С тех пор, как Русь попала под власть Золотой Орды, Дмитрий Донской стал первым князем, передавшим власть своему сыну, не спрашивая на то разрешения у ордынских ханов.
На IзI
Объяснение:
У 1000 році на місці, яке сьогодні займає кам’яна твердиня, князь Володимир заснував дерев’яну фортецю для захисту західних земель Київської Русі. У 1069 році війська польського правителя Болеслава протягом півроку тримали в облозі фортецю, але поставити свої знамена на її вежах так і не зуміли. Через 80 років засновник Москви, князь Юрій Долгорукий, також на протязі шести місяців безуспішно намагався заволодіти укріпленням. В 1150 та в 1155 році Галицькі князі здійснили провальні спроби підкорити неприступну твердиню. В 1259 році стіни витримали штурм золотоординських військ. Але історія іноді робить круті повороти: у 1267 році Волинський князь Василько Романович за вимогою намісника Бурундая зніс мури.
Князь Любарт
Засновник замку, князь Любарт
На сьогоднішній день тільки стародавні літописи є свідченням того, що на місці кам’яних стін раніше були дерев’яні, які також успішно стримували ворога. В 1331 році син Литовського князя Любарт одружився на Агрипині, доньці правителя Галицько-Волинського князівства. Він прийняв православну віру та в 1340 році зійшов на княжий престол. Саме він наказав замість дерев’яних звести кам’яні стіни. 1340 рік вважається роком заснування Луцького Замку. Його будівництво велося з цегли. Крім того, на річці Стир була побудована дамба, що дозволило підняти рівень води навколо твердині. У 1366 році місто місто було захоплено польськими військами і з цього часу Луцьк стає не тільки постійною резиденцією князя, але й столицею князівства.
Надійність фортеці була добре відома в європейських країнах. Не дивно, що саме тут, у Верхньому Замку в Луцьку, був проведений з’їзд монархів 1429 року. Той з’їзд за сучасними мірками можна прирівняти до зустрічі G-8. 15 тисяч людей приїхали в Лучеськ (Луцьк) щоб обговорити найгостріші політичні, економічні проблеми.
Замок Любарта, як прозвали його місцеві жителі, витримає ще не один штурм та не одну облогу. Татари, поляки намагалися захопити Луцьк. Проте, з часом, через те, що гроші на утримання фортечних споруд розкрадалися чиновниками, замок, як оборонна споруда, прийшов в занепад. Це призвело до того, що в 1595 році військо Северина Наливайка захопило місто-фортецю, отримавши велику контрибуцію з городян.
Після цього остаточно втратив Луцький Замок свою фортифікаційну функцію. Тепер він служив лише для розміщення адміністрації та судів, яких налічувалося п’ять: гродський, земський, підкоморський, каптуровий та Луцький трибунал.
