Відповідь:
чатку п'ятдесятих років дев'ятнадцятого століття Османська імперія почала втрачати свій вплив на Балканах. Це послаблення було викликаним передусім внутрішньою слабкістю та відсталістю режиму, а також у результаті поразок у війнах з Росією, а також через процес національного пробудження та антиколоніальних повстань народів Балканського півострова. Таке послаблення Османської імперії призвело до все більшого впливу великих держав і молодих балканських держав. У цьому регіоні зійшлися інтереси двох великих держав: Австро-Угорщини та Росії. Обидві країни по-різному пояснювали свої претензії на ці землі: Австрія бажала зберегти свою цілісність (особливо після окупації Боснії та Герцеговини у 1878 році), а Росія заявляла про намагання захистити Православну Церкву. Ситуація ускладнювалася посиленням німецького впливу в Румунії, Болгарії, Греції й Туреччині, а також англійців у Греції.
Ситуація ще більше ускладнилася після анексії Боснії Австро-Угорщиною 5 жовтня 1908 року. Сербія почала активно шукати підтримки Росії. Тим часом Франція і Німеччина опинилися у власному конфлікті у Марокко, Італія теж почала висувати територіальні претензії до Туреччини у колоніях.
Пояснення:
Во времена, которые предшествовали настоящему периоду, подвигом считалось что-то колоссально героическое. Стоит отметить, что в те времена подвиги популяризировались, восхвалялись. Но для подвигов была и своего рода благодатная почва.
Войны, кризисы, революции - это все стимуляции в сознании людей совершать вещи героические. Мы живем в сравнительно спокойное время: комфорт, в первую очередь личный, постепенно вытесняет побуждения к героическим авантюрам. Но и общество терпит изменения.
И, по моему субъективному мнению, в данное время подвиг - это когда человеку действительно не все равно. Не все равно, что бабушка-пенсионерка ест черствую буханку хлеба 4-й день; не все равно, что ребенок из детского сада по соседству растет в неблагополучных условиях.
В нашу эпоху самым ценным стало время, и я считаю, что настоящим подвигом сейчас является желание потратить это самое драгоценное на и благоустройство для других. Многие готовы жертвовать деньги, без раздумий и не зная наверняка на какие цели - лишь бы создать в своем сознании образ себя как благодетеля. Но лишь единицы готовы сутками оббивать пороги, добиваться публичности и огласки, привлекать внимание к проблемам. И это есть подвиг в наше время.
Жизнь по принципу "моя хата с краю" подарила мир, спокойствие и комфорт. Но многое и отобрала: человечность, эмпатию, желание ближнему. В этом и заключается героизм сегодня тогда, когда нет возможность о попросить; потратить то, что никогда не сможешь вернуть - время.
