1840-1842 первая опиумная война - война китая с великобританией ( массово ввозили наркотики в китай , после запрета этого китайским правительством , флот великобритании начал войну ) - поражение китая , передачи гонконга великобритании , начало проникновения европейцев в китай
1856 - 1860 вторая опиумная война - агрессивные войны великобритании и франции против китая. пользуясь ослаблением китая в период тайпинского восстания , великобритания решила расширить свои позиции в стране. ее поддержала франция . в июне 1858 были подписаны тяньцзинской договоры . через год - пекинские договоры - открытие порта тайцзинь , уплата огромной контрибуции , разрешение на использование китайских рабочих в колониях великобритании и франции
1858 , 1860 противостояние китая с россией - айгунский и пекинские договоры - определение границ на далеком востоке
1884-1885 франко - китайская война за господство над вьетнамом , который находился в вассальной зависимости от цинской династии - поражение китая , признание французского протектората над вьетнамом , предоставление франции привилегий в южных провинциях китая
1894-1895 японо - китайская война за корею - поражение китая , оккупация японией острова тайвань
1895 начало строительства россией китайско-восточной железной дороги
1897 захват германией цзянчжоу
1898 китайско - российский договор на аренду ляодунского полуострова с портом порт - артур
1899-1901 боксерское восстание - крупное восстание против иностранцев , которое поддержала императрица цыси , когда огласила войну великобритании , германии , австро - венгрии , франции , италии , японии , сша и россии. после вторжения объединенной армии императрица перешла на сторону иностранных государств. восстание было жестоко подавлено. китай подписал договор , соглашаясь выплачивать огромную контрибуцию . оккупация россией маньчжурии
Тайпі́нське повста́ння (англ. Taiping Rebellion) — національно-визвольне і релігійне повстання етнічних китайців у Південному Китаї в 1850–1864 роках проти панування маньчжурської династії Цін. Повстанці проголосили створення незалежної китайської Тайпі́нської держа́ви (кит.: 太平天国; піньїнь: Tàipíng Tiānguó; літ.: 'Небесна держава Великого Спокою'), правителем якої став їхній ватажок Хун Сюцюань. Впродовж 15 років тайпіни контролювали територію, населення якої становило 30 млн осіб. Вони проводили радикальні соціально-релігійні перетворення, поширюючи у містах власний даосько-християнський синкретичний культ, головним ідеологом якого виступив Хун Женьгань. На знак непокори маньчжурам, тайпіни носили довге волосся замість довгої коси, яка передбачалася для всіх верств населення Китаю законом. Неспроможність маньчжурів швидко придушити повстання у перших роках, а також невдачі на фронтах Другої опіумної війни, викликали низку повстань проти цінського режиму в інших частинах імперії. Проте після підписання династією Цін Пекінського договору 1860 року, маньчжурську владу підтримали британці й французи. 1864 року Тайпінське повстання було жорстоко придушене. В ході воєн загинуло від 20 до 30 млн осіб. В комуністичному Китаї тайпіни возвеличуються як національні герої, що виступили проти іноземного та соціального поневолення. Повстанню присвячений Музей історії тайпінів в Нанкіні.
