можете мне дать правильный ответ? И коротко и грамотно (несколько собственных предложений) обосновать, почему он правильный. Совре менное значение выражения «земский доктор» ассоциируется с деятельностью земских органов в области развития медицинских услуг с:
а) расширением фельдшерской
б) развитием врачебного обслуживания;
в) использованием знаний народной медицины.
г) развитием платных услуг.
13. Деятельность городских участковых попечительств в дореволюционный период имеет значение в нынешний период социальной работы с точки зрения:
а) оказания адресной нуждающимся клиентам;
б) организации работы с лицами без определенного места жительства;
в) поддержки беспризорных детей;
г) социальных проектов церкви.
14. Переход к системе социального страхования, для всех лиц, работавших по найму, состоялся в России:
а) при царской власти;
б) при Временном правительстве;
в) в советский период;
г) 90-е гг. XX в.
15. Введение всеобщего начального образования в стране было связано с:
а) решением ВЧК по ликвидации неграмотности;
б) индустриализацией страны;
в) завершением Великой отечественной войны.
г) реформами Н.С. Хрущева.
16. Пенсии в связи с достижением стажа и возраста первоначально были введены в СССР для наиболее многочисленного отряда рабочих в отраслях:
а) горной промышленности;
б) государственного транспорта;
в) текстильной промышленности;
г) оборонной промышленности.
17. Введение минимальной заработной платы в стране, как условие для развития потребительского рынка было осуществлено в:
а) предвоенный период;
б) в 1956 г. при Н.С. Хрущеве;
в) 1964 г. при Л.И. Брежневе;
г) в 90-е гг. при Б.Н. Ельцине.
18. Лозунг “Все лучшее детям” как показатель достижения экономической стабильности в стране был выдвинут:
а) в ходе выполнения первых пятилеток;
б) в послевоенный период;
в) в период «застоя» при Брежневе;
г) начале 2000 гг.
19. Ведущей чертой советской системы социального обеспечения была:
а) материальная поддержка и трудовая
б) бесплатная медицинская
в) адресная нуждающимся;
г) шефская со стороны предприятий.
20. Переход от концепции социального обеспечения к многопрофильной социальной работе был осуществлен в стране в связи с:
а) экономическим кризисом.
б) демократизацией советского общества во времена М.С. Горбачева;
в) с распадом СССР и структур власти;
г) либеральными реформами 90-х гг. XXв.;

Відповідь:

У перші віки I тисячоліття до н. е. латини, сабіни, вольски, екви, самніти знаходилися на стадії розкладання первіснообщинних відносин, жили в умовах військової демократії. На цій стадії розвитку війна є постійною спільною роботою, яка ведеться заради захоплення об’єктивних умов існування і для зміцнення цих захоплень. Головним об’єктом завоювань була земля. Під час набігів захоплювалися худоба, зброя, будь-яке начиння. З ростом продуктивних сил з’являються надлишки продукції, поширюється патріархальне рабство, збільшується народонаселення. Це призводить до того, що значення війни зростає.

Рим із самого початку воює з сабінами, латинами, етрусками. Спроби оволодіти правобережжям Тибру успіху не мали, але римлянам вдалося перекинути міст через річку. При Анке Марциї римляни поставили під свій контроль гирло Тибру з його соляними розробками, а при останніх царях опанували м. Габії, відняли частину території у вольсків і затвердилися в Південній Лації, заснувавши колонію Сігнію і порт Цирцеї.

Зі встановленням Республіки розширення римської території тривало. У завойовані землі римляни виводили колонії, які ставали форпостами подальших завоювань. Античний Рим не міг обійтися без колонізації. Низький рівень розвитку продуктивних сил обумовлював обмеження населення в полісах і тим самим відхід частини громадян в колонію. Основа її проводилася за рішенням народного зібрання, що визначало місце поселення і число колоністів. Для організації колонії обиралася комісія з трьох чоловік, яка давала їй ім’я, здійснювала контроль за розмежуванням території, виділенням в ній громадських і приватних земель і здійсненням релігійних обрядів. Практичну роботу проводили фахівці-землеміри.

Міжнародне становище і війни Риму в V ст. до н. е.

Спочатку Рим був ординарним містом Лація і входив в союз 30 латинських міст. У кінці царської епохи Рим зайняв переважаюче положення в Лації, його ріст і експансія почали тривожити латинів. З кінця VI ст. до н. е. ситуація змінюється. У зв’язку із вигнанням з Риму етруського царя Тарквінія Гордого (510 р. до н. е.) активізувалися етруски. Цар міста Клузія, Порсена, надаючи до Тарквінію і сподіваючись на підтримку невдоволеного патриціями плебсу, обложив Рим. У римських легендах боротьба з Порсеном зображується як ланцюг патріотичних подвигів героїв. Так, один із них, знатний юнак Гай Муцій, прагнучи убити Порсену, пробрався у ворожий табір, але помилково убив його секретаря. Він був схоплений і доставлений до царя. На допиті Муцій, демонструючи свою стійкість, поклав руку на вогонь для жертвопринесень, і спокійно переносив нестерпний біль. Убитий цим, Порсена відпустив героя, а Муцій, який втратив спалену праву руку, отримав в Римі почесне прізвисько Сцеволи (Лівші). Насправді ж Рим впоратися з Порсеною самостійно не зміг. На до йому прийшли латини і одвічні вороги етрусків — кампанські греки. Їх об’єднаними зусиллями і була досягнута перемога під Аріцієй (508 р. до н. е.).

Проте після відображення загальної небезпеки відношення римлян з латинами погіршали і вилилися в так звану 1-у Латинську війну. Вона тривала декілька років і закінчилася до 493 р. до н. е. миром. Рим вимушений був вступити в новий союз з латинами на умовах невтручання в їх внутрішні справи, взаємної військової до рівного поділу здобичі. Латини, з якими був укладений договір, складали тоді федерацію 8 міст, яка виникла, ймовірно, в період боротьби з Порсеною. Союз групувався навколо загальних святинь і культів — Юпітера Лаціарського на Альбанській горі, Юнони в Лавінії, Діани у Немейского озера. Члени союзу були рівноправні. На чолі його стояв виборний диктатор. За місцем зборів союз називався Аріцийською федерацією, активну роль у ньому грало місто Тускул.

Пояснення:

Давньогрецька філософія традиційно в українській історії філософії розглядається як одна з двох гілок античної філософії. При такому поділі часові рамки давньогрецької філософії охоплюють період від 6 століття до н. е. до приблизно 6 століття після народження Ісуса Христа. У вужчому сенсі термін «давньогрецька філософія» охоплює час від зародження до елліністичної філософії.

Філософія зародилась у Стародавній Греції близько 6 століття до н. е., як новий раціоналістичний б бачення світу на противагу міфологічному світогляду попередніх століть. У своєму становленні вона спиралася на старогрецьку міфологію у давньогрецьке мистецтво та поезію та на ті фізичні, математичні, астрономічні знання, які вже були накопичені попередніми цивілізаціями Середземномор'я.

Особливістю філософії Стародавньої Греції була схильність до космології, тобто до пояснення природи речей. Цим вона відрізняється від філософій Стародавньої Індії та Стародавнього Китаю, які почали складатися приблизно одночасно, в період, що одержав назву осьової доби. Індійська філософія бачила головну проблему в особистому вдосконаленні людини на шляху до просвітлення, тоді як китайську в основному цікавили питання управління державою. У давньогрецькій філософії психологія та етика обґрунтовувалися космологією.

Завдяки своєму ухилу до космології давньогрецька філософія містила в собі зачатки природознавства, яке виділилося з філософії набагато пізніше. Давньогрецька філософія має фундаментальне значення для всієї західної філософії.

вот всё правильно

Объяснение:

нету