5. Временнообязанное состояние крестьян продолжалось по Положению об освобождению крестьян: а) 9 лет б) 29 лет в) 20 лет г) 30 лет
6. Где появились отрезки: а) нечерноземные губернии б) черноземные губернии
7. Крестьяне не могли отказаться от надела в течение: а) 15 лет б) 9 лет в) 20 лет
8. Определите негативные черты крестьянской реформы : а) сохранение общины б) сохранение помещичьего землевладения в) земля – предмет купли-продажи г) гражданские права у крестьян д) наделение крестьян землей
9. Определите позитивные последствия крестьянской реформы,
а) расширился рынок свободной рабочей силы б) ускорение промышленного переворота
в) сохранение феодальных пережитков г) ограниченные права крестьян д) рост экспорта зерна
10. Восстание крестьян в период реформ а) Кандеевка б) Иваново в) Бездна г) Вознесенское

Картина мира и религия.
В древности представления людей об окружающем мире существовали в форме мифов и религиозных верований . Скифы не были исключением из этого правила. Скифская мифология являлась продолжением и развитием общей мифологии иранцев, уходящей корнями в эпоху арийского единства.
Скифы полагали, что вселенная состоит из трех частей — трех миров: верхнего, среднего и нижнего. Средний мир — место обитания людей. Верхний — мир неба и солнца. Нижний — мир земных и водных глубин. Высшей стихией, пронизывающей и символизирующей все мироздание, для скифов был огонь.
Земное пространство скифы представляли как равносторонний четырехугольник, бока которого соответствуют четырем сторонам света, а через центр проходит мировая ось. По этой же схеме строилось описание Скифии как правильного квадрата, южной границей примыкающего к морю, а северной — к достающим до небес горам. Поэтому юг, уходящий в море, воспринимался как низ, а север с восходящими к солнцу горами считался верхом. Путь к северным горам преграждают одноглазые люди-аримаспы и стерегущие золото грифы. За горами, у северного моря скифская мифология помещала страну блаженных гипербореев. Занимая земли старой арийской прародины, скифы сохраняли и общие для всех индоиранцев реальные знания о полярной зоне, в которой ночь продолжается шесть месяцев. Эти древние знания и скифская мифология были источником античных представлений о далеком севере. Из скифских описаний древнегреческие географы черпали и сведения о народах, живших к северу от скифского мира.
В соответствии с арийской традицией общескифский пантеон состоял из семи божеств. Высшим из них была Табити — богиня огня и домашнего очага. Табити воплощала весь миропорядок, всю вселенную, поэтому в числе ее символов — три огня как отражение трехчастности космоса. Табити считалась также царицей скифов, потому что скифские цари, восходя на престол, вступали в священный брак с богиней и тем самым получали власть из ее рук.
Бог Папай — воплощение верхнего мира и небесных сил. Его супруга Апи — богиня нижнего мира, земли и воды. От брака бога-отца Папая и богини-матери Апи рождается Таргитай — бог среднего мира и прародитель скифов.
Геродот в своем повествовании о скифах сравнил скифских богов с греческими. Табити он назвал Гестией, Папая — Зевсом, Апи — Геей, а Таргитая — Гераклом. Еще три божества в семибожном пантеоне скифов: солнечный бог Гойтосир, которого Геродот сравнивает с Аполлоном, богиня плодородия и покровительница браков Артимпаса, похожая на Афродиту Уранию, и бог войны, соответствующий греческому Аресу.
Скифское имя бога войны неизвестно. Ему поклонялись, сооружая из связок хвороста огромные алтари в каждом округе Скифии. На вершине алтаря был водружен железный меч-акинак, который считался изображением божества. Ежегодно ему приносили в жертву мелкий рогатый скот, лошадей и по одному пленнику из каждой сотни захваченных врагов.
Никому из богов, кроме бога войны, скифы не воздвигали ни алтарей, ни храмов. В жертву другим богам приносили только животных — лошадей и рогатый скот. Самое могущественное племя Европейской Скифии — царские скифы — поклонялись и приносили жертвы еще одному богу — Тагимасаду, которого Геродот по-гречески называет Посейдоном, то есть богом морской стихии и покровителем коневодства.
Скифские жрецы, имевшие большое влияние в обществе, следили за исполнением религиозных обрядов и занимались предсказанием. Самой необычной группой скифского жречества были энареи — знатные и пользовавшиеся большой властью служители богини Артимпасы. Энареи — это женоподобные жрецы-мужчины, носившие женское платье и усвоившие женские привычки. Энареи гадали при липовой коры, разрезанной на три полоски. Другие скифские предсказатели пользовались ивовыми прутьями.

Через деякий час після виникнення протестантська церква розділилася. Уже в XVI ст. самостійними відгалуженнями протестантизму були: лютеранська, кальвіністська та королівська реформаційна церкви. Це означало швидке поширення Реформації на Європейському континенті, а пізніше й на інших материках.

Лютеранська церква (отримала назву за іменем Мартіна Лютера) виникла у Північній Німеччині. Князі захоплювали церковні землі, закривали монастирі, домоглися створення "дешевої церкви". У кожному князівстві, де ця церква діяла, її главою був місцевий князь. Суперечності між князями, які дотримувалися лютеранських настанов, і тими, які сповідували католицизм, спричинили початок воєнних дій, кінець яким у 1555 р. поклав Аугсбурзький релігійний мир. З того часу в німецьких князівствах почало діяти правило: "Чия влада, того й віра". Лише правитель визначав, якою має бути віра.

Кальвіністська церква сформувалася у Швейцарії, а згодом поширилася в інших країнах (Нідерландах, Франції, Шотландії тощо). її засновником був француз Жан Кальвін, мешканець Женеви. 1536 р. видано його книжку "Повчання в християнській вірі", в якій систематично викладено основи протестантизму. Кальвіністська церква була також "дешевою", але вона виправдовувала нагромадження багатств, лихварство, рабство в колоніях. Прихильників цієї церкви почали називати кальвіністами.

В Англії, Данії та Швеції відбулася королівська Реформація, ініціаторами якої були королі цих держав, які одночасно очолювали і реформаційну церкву. Значну частину земель, що раніше належали католицькій церкві, одержали дворяни.

Контрреформація

Контрреформація - це наступ у релігійній формі сил, що намагалися відновити підірвані позиції католицької церкви, вивести її з кризи. Захищаючи ці позиції, католицизм був змушений вдатися до внутрішньої організаційної та ідейної перебудови. Неабияке значення мало заснування у 1534 р. і затвердження папою у 1540 р. ордену єзуїтів, що став одним з головних бастіонів Контрреформації.

У1542 р. реорганізовано інквізицію, а 1559 р. уперше надруковано "Індекс заборонених книг" - список видань, згодом неодноразово поновлюваний, що містив назви творів, які не відповідали ученню і практиці католицької церкви. Рішучий перелом в європейській Контрреформації настав після закінчення у 1563 р. Вселенського Собору цієї церкви, який з перервами засідав від 1545 р. в місті Триденті на півночі Італії. Собор закріпив перемогу угруповання на чолі з єзуїтами над течією в католицизмі, котра шукала примирення з протестантством. Він опрацював радикальну програму оновлення католицької спільноти, визначив доктрину і політику католицької церкви. У 1564 р. було обнародувано "Тридентське сповідання віри" - документ, у якому викладено головну суть рішень собору. Засуджувалося протестантське вчення про "виправдання вірою" і про Святе Писання як єдине джерело істини. Було збережено всі положення про верховенство пап, право продажу індульгенцій, поклоніння святим і т. ін.

Інквізиція (з лат. inqumtio- розшук) - трибунал католицької церкви, створений у XIII ст. для боротьби з єретиками. Діяв практично в усіх католицьких країнах протягом багатьох століть. Інквізиція використовувала таємне слідство, залучала доносчиків та лжесвідків, застосовувала тортури, конфіскацію майна засуджених, поширювала засудження на родичів до третього покоління включно тощо. Ці методи застосовувалися також до жінок і дітей. Засудженого одягали в ганебний одяг (санбеніто), він також мав пройти жахливу процедуру аутодафе - урочисту процесію, молебен, оголошення вироку та його здійснення через покарання ударами батога чи спалення на вогнищі. Як покарання використовували також публічне зречення, штраф, тюремне ув'язнення. Інквізиція активізувалася після створення у 1480р. так званої Нової інквізиції на чолі з домініканцем Томасом Торквемадою. У1642р. Папа Павло III заснував "Священну конгрегацію римської і вселенської інквізиції, її священне судилище", жертвами якої стали Джордано Бруно, Галілео Галілей та ін. В європейських країнах та Латинській Америці інквізиція припинила існування на початку XIX ст. Папська інквізиція існувала до 1870 р.

Масово винищували протестантів (так, 1572 р. у Франції під час Варфоломіївської ночі було знищено понад 30 тис. осіб). Застосовуючи різні каральні засоби, католицизм нещадно розправлявся з протестантами. Активно діяла інквізиція. Так, в Іспанії та Португалії поширилися аутодафе - виголошення вироку інквізиції та його здійснення, переважно спаленням. На міській площі у присутності багатьох людей, а часто короля і вельмож, страчували інакомислячих.

< Попер ЗМІСТ Наст >

Навчальні матеріали онлайн (pidru4niki.website)

© 2010 - 2020 info{aт}pidru4niki.com

Світлана