Велике князівство Московське (рос. Великое княжество Московское), Московія — середньовічна слов'янська держава у центрі сучасної європейської частини Росії, що розвинулося з Московського князівства, початково підпорядковане Великому князівству Володимирському, але завдяки вдалому використанню Орди стало найпотужнішою державою на північному сході колишньої Руської держави.
Моско́вський улус згодом відомий як князі́вство Моско́вське — виділене монгольським ханом територіальне утворення (носило назву Московський улус до розпаду Золотої Орди) у складі Великого князівства Володимирського 1277 року. Розташовувалось спочатку в межах сучасної Москви та Московської області, а згодом загарбало собі нові володіння теперішньої північної частини європейської Росії.
З 1328 року московські князі отримують ярлик від хана Золотої Орди на титул Великий князь Володимирський. Москва стає центром збору данини на користь хана з усіх на той час підконтрольних Золотій Орді Володимира, Новгорода та інших міст Русі.
1382 року московський князь отримав від Орди право називатися великим князем.
Объяснение:
Война была вызвана недовольством широких слоёв населения политикой метрополии: широкими запретами, дискриминацией, высокими налогами, тормозившими экономическое развитие колоний. Началу войны также пробуждение национального самосознания, влияние войны за независимость США, Великой французской революции, восстания рабов в Сан-Доминго (1791—1803).
Элитой колоний были чиновники, генералы и офицеры, присланные из Испании, которые с презрением относились к потомкам более ранних выходцев из Испании — креолам. Их не допускали к высшим административным должностям.
Креолы возмущались тем, что испанские власти запрещали колониям торговать с другими странами, что позволяло испанским торговцам завышать цены на свои товары. Великобритания хотела добиться от Испании свободы для своей торговли в её колониях. Поэтому креолы надеялись на её поддержку в борьбе с испанскими властями.
