алекса́ндр македо́нский (александр iii великий, др.-греч. ἀλέξανδρος[сн 1] γ' ὁ μέγας,лат. alexander iii magnus, родился предположительно 20 (21) июля 356 — 10 июня 323 гг. до н. э.) — македонский царь с 336 до н. э. из династии аргеадов, полководец, создатель мировой державы, распавшейся после его смерти. в мусульманской может отождествляться с легендарным царем зуль-карнайном[сн 2]. в западной наиболее известен какалекса́ндр вели́кий. ещё в античности за александром закрепилась слава одного из величайших полководцев в ⇨].
взойдя на престол в возрасте 20 лет после гибели отца, македонского царя филиппа ii, александр обезопасил северные рубежи македонии и завершил подчинение греции разгромом мятежного города фивы. весной 334 года до н. э. александр начал легендарный поход на восток и за семь лет полностью завоевал персидскую империю. затем он начал покорение индии, но по настоянию солдат, утомлённых долгим походом, отступил.
основанные александром города, которые и в наше время являются крупнейшими в нескольких странах, и колонизация греками новых территорий в азии содействовали распространению греческой культуры на востоке. почти достигнув возраста 33 лет, александр скончался в вавилоне от тяжёлой болезни. немедленно его империя была разделена его полководцами (диадохами) между собой, и на несколько десятилетий воцарилась череда войн диадохов.
Протягом 1743-1745 років Кирило Розумовський під іменем Івана Обидовського навчався в найкращих європейських університетах. У Берліні він проходив навчання у знаменитого математика Леонарда Ейлера, слухав лекції у Гданську, Кенігсберзі, Данцігу, побував у Франції, Італії, вивчаючи німецьку, французьку й латинську мови, географію, універсальну історію тощо.
Після цього, незважаючи на юний вік, він очолив Академію наук Російської імперії та керував нею цілих 52 роки, тобто аж до 1798 року.
В умовах абсолютистської Російської імперії на центральному майдані Глухова, за участю представників від усіх станів Лівобережної України, відбулися вибори нового гетьмана, у результаті яких правителем автономії став Кирило Розумовський (сам він в Глухів не приїхав). А 13 березня 1751 року російська імператриця вручила Розумовському владні гетьманські клейноди – булаву, прапор, бунчук, печатку та литаври. У Петербурзі за відносини з Українським гетьманатом стала відповідати Колегія іноземних справ Російської імперії. Однак у 1756 році українців знову перепідпорядкували Сенату.
Своє гетьманування Кирило Розумовський розпочав з того, що скасував різні обтяжливі збори з населення Лівобережної України. Він ліквідував митниці між Україною та Росією, що полегшило життя купців, але зменшило доходи до скарбниці Українського гетьманату. Великою пільгою для козацької старшини став гетьманський дозвіл на виробництво горілки.
Однією з найголовніших справ Розумовського на гетьманській посаді стало реформування судового устрою України. У той час на Лівобережній Україні діяв Генеральний суд на чолі з генеральним суддею, апеляції на рішення якого подавалися до Генеральної військової канцелярії та гетьмана. Нижчими ланками судочинства лишалися полкові й сотенні суди.

Українські козаки
Універсалом від 17 листопада 1760 року К. Розумовський запровадив новий порядок судочинства, згідно з яким Генеральний суд очолювали два генеральні судді, а до його складу входили вибрані від старшини представники кожного з 10 полків. Генеральний суд розглядав справи генеральної старшини, полковників, бунчукових і військових товаришів, канцеляристів та осіб, які перебували під особистою опікою гетьмана. Крім того, цей суд став органом нагляду за місцевими судами, найвищою апеляційною інстанцією, в зв’язку з чим Генеральну військову канцелярію було позбавлено судових функцій (17 лютого 1763 року).
Загалом судова реформа, здійснена К. Розумовським, відповідала інтересам козацької старшини.
