Объяснение:
Сулейма́н I Великоле́пный (Кануни́; осман. سليمان اول — Süleymân-ı evvel, тур. Birinci Süleyman, Kanuni Sultan Süleyman; 6 ноября 1494 — ночь с 6 на 7 сентября 1566) — десятый султан Османской империи (1520—1566), и 89-й халиф с 1538 года.
Сели́м I Яву́з (Гро́зный)[1] (осман. سليم اول — Selîm-i evvel, тур. Birinci Selim, Yavuz Sultan Selim; 10 октября 1465 — 22 сентября 1520) — девятый султан Османской империи (1512—1520) и 88-й халиф c 1512 года. Под его началом велась активная захватническая политика. В частности, состоялись временный захват столицы Сефевидского государства в Иране Тебриза после Чалдыранской битвы Первой турецко-персидской войны (1514) и покорение Леванта, Хиджаза, Тихамы и собственно Египта в ходе Османо-мамлюкской войны (1516—1517). В общей сложности, Селим I увеличил размеры Османской империи на 70 %, и на момент его смерти её площадь составляла 1,494 млн км²[2].
Імператор Константин зрозумів, що церковну організацію та авторитет християнства можна використати для зміцнення своєї влади. Він повернув християнам церковне майно, конфісковане його попередником, звільнив християнських священиків від сплати податків тавійськової служби, проголосив свободу молитовних
зібрань. Сам імператор святкував і християнські, й традиційні римські свята. У 325 р. в місті Нікея було скликано собор (зібрання) єпископів Заходу та Сходу. У ньому взяв участь і сам імператор, аби піднести його значення. Було затверджено Символ віри - короткий і точний виклад основних християнських істин. Найважливіше в ньому було те, що єдиний Бог виступає в трьох рівних проявах (іпостасях) - Бога-Отця, Бога-Сина (Ісуса Христа) і Бога-Духа Святого, які разом становлять Святу Трійцю. Рішення Нікейського собору сприяли остаточному оформленню християнської церкви - громади єдиновірців, людей, які сповідують одну віру. Було запроваджено семиденний тиждень замість звичного для римлян восьмиденного. Сьомий день вважався днем молитов та зібрань, днем відпочинку. Були оформлені перші рукописи Біблії.
За імператора Феодосія (379-395 рр.) запровадили обов’язкове християнське віросповідування для всіх римських громадян. Так християнство стало єдиною державною релігією Римської імперії. Язичницькі храми почали руйнувати, статуї римських богів .
