Объяснение:
У першій половині 60-х рр. XVII ст. з єдиної держави Гетьманщина перетворюється на нестійке об’єднання (конфедерацію), що складається з Правобережної Гетьманщини, Лівобережної Гетьманщини і Запорожжя.
Конфедерація (у перекладі з латини — спілка, об’єднання) — союз окремих суверенних держав, об’єднаних спільними керівними органами, створений для певних цілей, переважно зовнішньополітичних і воєнних.
У першій половині 70 — х рр. XVII ст. козацький устрій на Правобережжі було ліквідовано, а Запорожжя фактично вийшло з підпорядкування гетьмана.
ЛІВОБЕРЕЖНЯ ГЕТЬМАНЩИНА
Слово «гетьман» стало власною після 1578 р., коли польський король Стефан Баторій дав Війську Запорозькому «Конституцію та привілеї» і вперше офіційно поіменував О. Ружинського «Гетьманом Запорозьким» з наданням йому атрибутів гетьманської влади (клейнодів).
Розпад Гетьманщини на три утворення негативно позначився на збройних силах. На початок 70-х рр. XVII ст. загальна кількість козаків Лівобережної Гетьманщини сягала 30 тис. (у той час як за Б. Хмельницького їх було 100 тисяч).
На Лівобережжі налічувалося близько 50 міст. Такі великі міста як Київ, Ніжин,
Переяслав, Стародуб мали магдебурзьке право, менші — ратушне.
На Лівобережжі існувало 10 полків, які, поділялися на сотні.
(Гадяч, Київ, Ніжин, Миргород, Лубни, Прилуки, Полтава,
Переяслав, Стародуб, Чернігів.)
До привілейонаного соціального стану належали:
Козацька старшина, що виокремилась із козацтва й посіла панівне становище в суспільстві, мала політичну владу, землі та маєтності, які отримувала за свою службу, а з часом також спадкові маєтки;
Українська шляхта — панівний стан українського суспільства — швидко злилась із козацькою старшиною внаслідок поширення на неї старшинських прав і привілеїв;
Духівництво. Верхівка духівництва мала великі земельні володіння і залежних селян і суттєво відрізнялася за своїм становищем від духівництва — парафіяльних священиків;
Козацтво було особисто вільним, звільнялося від усіх державних податків і повинностей, крім несення військової служби за власний кошт, мало право на становий суд і спадкове землеволодіння.
Напівпривілейованим соціальним станом було міщанство, що мало права і привілеї на самоврядування, становий суд, мало право займатися ремеслами, промислами і торгівлею, але було зобов’язано сплачувати податки і виконувати повинності на користь держави.
Непривілейованим соціальним станом було селянство, що в результаті Національно-визвольної війни здобуло особисту свободу і право змінювати місце проживання. Однак через те, що селяни не мали спадкової власності на землю, вони змушені були працювати на козацьку старшину, шляхту і монастирі, а також сплачувати податки натуральними продуктами і грошима.
На Лівобережжі nочал:а формуватися старшинська форма землеволодіння, яка за своєю суттю нагадувала шляхетську, дворянську. Старшинська земельна власність ісиувала у двох формах:
ранговій (тимчасовій)
приватвій (спадковій).
Рангова формувалася із царських і гетьманських старшині на час обіймання нею посад; приватна — із на підпору дому» чи « купольне» (повне) володіння.
Зміцнювалися позиції гетьманського та монастирського землеволодіння. Протягом 1657—1672 рр. старшина, шляхта й монастирі отримали у володіння 275 сіл і хуторів. У маєтках старшини й шляхти селяни втрачали свободу, потрапляли в судову залежність, виплачували різні податки та виконували повинності, у монастирських — іноді відбували панщину.
На Лівобережжі фактично відбувалася поступова ліквідація здобутків Національно — визвольної війни і відновлення феодального землеволодіння. Новими феодалами-землевласниками ставала козацька старшина.
СЛОБОЖАНЩИНА
Слобожанщина — історична область, яка охоплює території сучасних Харківської, Сумської, Донецької, Луганської областей України, частину Воронезької, Бєлгородської та Курської областей Росії. (252 населені пункти, 250 тис населення)
Нейстон от древнегреческого «нейн» — плавать. Морская вода, как и любая жидкость, имеет пленку поверхностного натяжения. Солнечная реакция, концентрация органического вещества и др. особые физико-химические свойства верхнего (до 10см) слоя вод являются благоприятными для развития многих организмов, в первую очередь бактерий и их потребителей: простейших, мелких ракообразных, личинок моллюсков, червей, рыб, а также икринок.
Нейстон — условная граница воздушного и водного океанов, нейстон делится на гипонейстон и эпинейстон.
Гипонейстон состоит из живых организмов, растений, которые обитают под плёнкой поверхностного натяжения. Таких организмов большинство. Гипонейстон — от греческого «гипо»- внизу, «нейн» — плавать. В жизни моря гипонейстон играет огромную роль — это питомник для молоди многих видов рыб и беспозвоночных, источник пищи для обитателей моря.
Эпинейстон — в него входят виды, которые обитают на верхней, воздушной стороне поверхностной пленки. Это некоторые насекомые, а также микроскопическое население хлопьев пены: бактерии, простейшие водоросли и др. Как правило, каждый обитатель на протяжении жизни проходит две или более жизненных форм. Например, икра личинки и мальки кефали относятся к нейстону, а взрослые рыбы к нектону. Такие переходы из одной жизненной формы в другую выгодны для вида, т.к. позволяют наиболее полно использовать кормовые и др. возможности водоема расселению вида. Откуда же берется нейстон? Когда морские обитатели погибают и разлагаются в массе воды, органические продукты разложения выносятся на поверхность пузырьками газа. Собственные оболочки и состоят из этого вещества. Достигнув поверхности, пузырьки лопаются, газ переходит в атмосферу, а органическое вещество образует пленку — нейстон, которая является питательной средой для планктона.
ПланктонНазвание «планктон» происходит от древнегреческого «планктос» — парящий, блуждающий. Планктон объединяет в себе все растения и организмы, которые пронизывают всю толщу воды от дна до поверхности (весь обитаемый слой). Они лишены возможности автономного движения в толще воды или их подвижность ограничена.
Перемещаются они при течений. За небольшим исключением эти организмы очень малы, практически не видны невооруженным глазом. Планктон делится на животный (зоопланктон) и растительный (фитопланктон).
Фитопланктон. Растительный планктон объединяет около 700 видов микроскопических растений, водорослей. Обитатели фитопланктона играют огромную роль в жизни моря — они используют неорганические вещества, растворенные в морской воде, углекислый газ и солнечную энергию и образуют органические вещества — белки, жиры и углеводы, при этом выделяя кислород. Тем самым они создают условия для жизни всех остальных обитателей моря, выделяют кислород в атмосферу Земли.
Первостепенное значение для жизни в Черном море имеют диатомовые и пирофитовые водоросли. Меньшее значение для черноморского фитопланктона имеют силиксфлагеляты, желто-зелёные, кокколитофориды эвгленовые, а также сине-зелёные и др.
По мнению планктонолога Г.К.Пицыка, биомасса фитопланктона во всём Чёрном море составляет 2,8-6,2 млн. тонн.
Фитопланктон — основное звено в пищевых взаимоотношениях пелагиали, он обеспечивает нормальную биологическую продуктивность Черного моря.
\
