Мистецтво Стааво розфарбовували. Кам'яну поверхню готували до фарбування — грубий шар бруду з більш м'яким шаром гіпсу зверху, потім вапняк — і фарба лягала рівніше. Застосовувані пігменти були, як правило, мінеральними, щоб захистити зображення від сонячного світла. Склад фарби був неоднорідним — яєчна темпера, різноманітні в'язкі речовини і смоли. В кінцевому підсумку справжня фреска не виходила і не використовувалася. Замість цього використовували фарбу на шарі висушеного пластиру, так звану «фреску a secco». Зверху живопис покривали шаром лаку або смоли, щоб зберегти зображення надовго. Невеликі зображення, виконані в такій техніці, добре збереглися, хоча на великих статуях практично не зустрічаються[4]. Найчастіше подібні методи застосовували при розфарбовуванні маленьких статуй, особливо дерев'яних.
Объяснение:
Как и крито-микенские мастера, художники эпохи архаики часто изображали сцены спортивных состязаний, игры с быком. Но их произведения не отличались динамикой и прихотливостью линий, свойственными эгейскому искусству, а тяготели к устойчивости форм, симметрии, точности в передаче человеческих пропорций.
Станковой живописи в эту пору еще не существовало, ее заменяли росписи на керамических сосудах. Художники изображали композиции, в которых переплетались бытовые, мифологические, батальные мотивы. На многих древнегреческих вазах можно видеть сцены пиров, сражений, спортивных соревнований. Нередко вазописцы использовали для своих творений мифологические сюжеты о боге виноделия Дионисе, о подвигах Геракла. На большом сосуде-кратере (применялся для смешивания вина с водой), названном археологами «вазой Франсуа», подробно изображена история легендарного героя Троянской войны Ахилла.
Объяснение:
