«Тиісті сөйлемді қой» 1.Ұлы Жібек жолы басталып, барып аяқталған. 2.Саудадағы басты тауар 3.Жібекпен жалақы мен төлеген. 4. Жібек сатуда Қытаймен бәсекеге түскен. 5.Жапонияның ертедегі астанасы жібек сататын орындар болған. 6.Жібек өндіру Жапонияда, жерінде жандана бастаған. 7.Сауданың басты орталықтары 8.Византияда жасалған Тараздан табылды. 9. Қытайдың әдемі Талғар, Испиджаб, Отырардан көптеп табылды. 10. Ұлы Жібек жолы бойымен таралды. 11.Буддизм-Үндістаннан таралып, кең тарады. 12.Тараз, Меркеде салынған. 13.Манихейлік дінді таратты. 14.Ең алғашқы мұсылман бейіттері Отырардан, табылды. 15ғ теңіз жолы ашылып, Ұлы Жібек жолының қатынасы әлсірей бастады.

Верде́нский догово́р (фр. Traité de Verdun, нем. Vertrag von Verdun, итал. Trattato di Verdun) — соглашение о разделе империи Карла Великого, заключённое 10 августа 843 года в Вердене между тремя сыновьями императора Запада Людовика I Благочестивого — Лотарем I, Карлом II Лысым и Людовиком II Немецким.

Земли Франкского государства были разделены между братьями следующим образом:

Лотарю отошли центральные области: северная Италия, земли вдоль Роны и левого берега Рейна, Эльзас, Бургундия, Прованс и некоторые другие, а также императорский титул отца.
Карлу Лысому отошли земли к западу от Рейна: Нейстрия, Аквитания, Васкония, Испанская марка и ряд других.
Людовику Немецкому отошли земли к востоку от Рейна: Алеманния, Саксония, Бавария и ряд других.
Таким образом, в результате раздела образовалось три государства: так называемое Срединное королевство (самое недолговечное государство, которое уже после смерти Лотаря в 855 году распалось на 3 королевства — Лотарингию, Италию и Прованс), Западно-Франкское королевство (примерно в этих границах позднее образовалась Франция) и Восточно-Франкское королевство (примерно в этих границах позднее образовалась Германия).

Десять тисяч років тому на планеті значно потеплішало, закінчився льодовиковий період. наставали часи неоліту. людина навчилася виготовляти зручніші та міцніші знаряддя праці. жінки під час збиральництва помічали, що зерна, які впали на м'який ґрунт, паростки. це наштовхнуло людей на думку спробувати вирощувати біля оселі їстівні рослини. задля цього почали попередньо розпушувати ґрунт палицями-копачками. з часом створили мотику. так утворюється перший вид землеробства — мотичне. згодом землеробство поширюється в місцевості з не таким сприятливим кліматом — на північ. там люди мусили розчищати землі від лісів для засівання. для цього дерева підрубували, корчували пеньки, а потім усю деревину підпалювали. попіл, що лишався, мотиками заорювали в ґрунт. земля ставала родючішою. так утворився ще один вид землеробства — підсічно-вогневий. завдяки праці землеробів люди отримували зерно, боби, фрукти, овочі, олію, хліб. почалося тварин, м'ясо яких споживали, коли не вистачало здобичі. виникає є скотарство. воно дало змогу отримати жири, молоко, сир, сметану, вовну. тварин до того ж використовували як тяглову силу, щоб зорати поле, перевезти вантажі, їздити верхи. використання худоби до появи орного землеробства. це була фізично важка праця, не під силу жінкам, тому її виконували чоловіки. щодалі зростала їхня роль у господарюванні. чоловіки приносили з лісу дитинчат тварин, які залишилися без батьків або відбилися від стада. цих дитинчат — поросят, козенят, телят — не споживали одразу, а починали відгодовувати в загонах. більшість тварин живилася рослинною їжею. винятком були собаки, які жили поруч з людьми без примусу, що було взаємовигідно. згодом свійську худобу (, табунами) почали випасати на луках, переганяючи її з місця на місце під наглядом та охороною. так із утворилося відгінне скотарство. це була справа переважно чоловіків, які тепер стали головними постачальниками та виробниками їстівних продуктів. жінкам залишалися обов'язки нагляду за ім господарством. за таких умов керівна роль у людських колективах переходить до чоловіків. на зміну матріархату приходить патріархат. з часом народи, що обрали землеробство як головний вид господарювання, залишаються постійно жити на певній місцевості. вони стають осілими . а ті, хто обрали для себе головним заняттям відгінне скотарство, змушені були постійно шукати для своїх стад нові пасовища. згодом вони стали кочівниками. отже, різні види господарювання зумовили й різні способи життя давніх людей — осілий і кочовий. з виникненням землеробства й скотарства люди вже не збирали в готовому вигляді продукти харчування, а виробляли їх. так занепав привласнювальний засіб ведення господарства, натомість утворилося виробне господарство. це було докорінним перетворенням у розвитку трудової діяльності людей, тому вчені назвали цю подію неолітичною революцією. неолітична революція — так називається перехід людства від збиральництва та мисливства (привласнювальне господарство) до рільництва і скотарства (виробне господарство), який відбувся за часів неоліту.