Язичницька ідея держави передбачала всю повноту права влади розпоряджатися суспільним життям громадян, включаючи також і релігійне життя. Релігія була частиною державного ладу. Всі римські імператори, починаючи від Серпня, мали титул Pontifex maximus (верховний жрець). Християнство визнавало права держави у всіх сферах життя, крім області віри. Це з афористичною лаконічністю Ісус Христос сказав тим, що спокушало його: віддайте кесареве кесареві, а Богові Боже (Мф.22:21). У свідомості римлян вищою цінністю була держава. Християнство ж проголосив вищим благом Царство Небесне. Римські власті вважали існування християн несумісним з принципами універсального панування державного начала у всіх сферах життя.
Релігійна політика римської влади відрізнялося терпимістю.
