Український націоналістичний рух 1920-1950-х рр. мав чимало спільних рис, притаманних іншим національно-визвольним рухам бездержавних народів Європи, Азії, Африки та Латинської Америки, чию тяглість можна від часів формування модерних націй у ХІХ ст. до антиколоніальної боротьби народів "третього світу" другої половини ХХ ст.
Попри надзвичайну строкатість визвольних рухів з точки зору історичного контексту, соціальної бази, ідеології, стратегії, конкретних завдань, тривалості, спільною базою для їхнього порівняння виступає бездержавний характер народів, які вони представляли, прагнення реалізувати своє право на самовизначення та позбутися підневільного становища.
ароджуючись у міжвоєнний період в умовах польського панування на західноукраїнських землях, Українська військова організація (УВО) та Організація українських націоналістів (ОУН) спирались на попередній досвід діяльності таємних революційних організацій бездержавних націй у ХІХ – на початку ХХ століття.
ОУН не була класичною партією парламентського зразка, а виникла як політичний рух із власною оригінальною ідеологією та методами боротьби. Сама модель конспіративної організації наслідувала діяльність таємних товариств балканських народів, які боролись за возз’єднання своїх земель та звільнення від османського та габсбурзького панування.
