Відповідь: Украї́нська шля́хта — вищий суспільно-політичний, привілейований, провідний соціальний стан, аристократія в Русі-Україні, Королівстві Русі, Великому Князівстві Литовському, Руському та Жемайтійському, Речі Посполитій, Козацькій державі та інших державних утвореннях на теренах України.
Наприкінці XIV століття майже вся територія України увійшла до складу Литовсько-Руської держави. Влада Великого князя Литовського встановлювалась в українських князівствах доволі мирно. Частково, завдяки угодам з місцевою знаттю, частково — через укладання шлюбів, менше — шляхом завоювань. В усіх випадках приєднання до Литовської держави відбувалось на принципах «старовини не рушаємо», тобто — не порушення старих традицій, відносин та законів. Перехід влади від Рюриковичів до Гедиміновичів був номінальним. Литовська адміністрація користувалась «руською мовою» та «Руською правдою», а місцева аристократія стала частиною правлячого класу нової держави.
Пояснення:
Главными задачами, стоявшими перед российской внешней политикой к началу XVIII в., были обеспечение выхода к морю для усиления торговых и политических связей с Европой и превращение России в великую европейскую державу.
Азовские походы Петра впервые вывели Россию к южным морям. Но закрепиться на этих рубежах она была еще не Для решения этой задачи ей нужны были союзники.
По приказу Петра в 1697 г. в Западную Европу направилось Великое посольство в составе 250 человек, главной официальной целью которого была организация единого союза европейских христианских государств против Крымского ханства и Турции. Руководителями посольства были назначены генерал-адмирал Ф. Я. Лефорт, руководитель Посольского приказа генерал Ф. А. Головин и думный дьяк П. Б. Возницын. В составе посольства инкогнито (т. е. не открывая своего имени) ехал сам царь под именем урядника Преображенского полка Петра Михайлова, который и направлял всю работу посольства.
Из-за границы Петр приехал с твердым намерением добиваться европейского образования своих подданных в интересах величия России. Для этого, по его убеждению, следовало радикально реформировать российское общество. Для укрепления связей с Западной Европой Петр считал обязательным условием борьбу за выход России на берега Балтики.
