Вірш викликав неоднозначну реакцію громадськості. З одного боку, Кіплінгу було пред'явлено звинувачення в зневажливому ставленні до неєвропейських народів, в зображенні їх як недорозвинених, небезпечних, таких, що вимагають постійного контролю та до з боку «білих націй». У зв'язку з цим текст часто розглядався як расистський та проєвропейський-шовіністичний, як прикриття для проведення колонізаторської політики, в першу чергу Великою Британією, виправдовуючи її завоювання в Азії та в Африці гуманістичними міркуваннями. Ряд сучасників Кіплінга, наприклад Марк Твен, гостро критикували його позицію, позначену у вірші «Тягар Білих».
З іншого боку, у своєму не менше відомому вірші «Балада про Захід та Схід» Кіплінг показує себе тонким психологом і знавцем особливостей та проблематики складних взаємин культур Європи та Сходу, побудованих на абсолютно різних ідеологічних та світоглядних фундаментах. У цьому аспекті «Тягар Білих» розглядається також як спроба автора пробити глуху стіну нерозуміння, знайти спільну мову між різними расами та культурами, нехай і з погляду європейця-колонізатора. Під час оцінювання особистої позиції Кіплінга не можна не враховувати і той факт, що сам поет народився, виріс та прожив значну частину свого життя в колоніях, прекрасно знав і любив Схід і його мешканців (особливо Індію)
5 апреля Мехмед II остановил свои войска численностью в 100 тысяч воинов у Топкапы и устроил привал, а на следующее утро, велев открыть огонь из большой пушки, приступил к атаке. Сражение, вошедшее в мировую историю как 53-дневное окружение и взятие Константинополя, было завершено победоносно, несмотря на отвагу 9 тысяч защитников города. Константин XI 28 мая, совершив в Софийском соборе последний молебен, сражался до конца и погиб в битве.
29 мая Константинополь был взят и отдан на разграбление. Султан первым делом издал декрет о «предоставлении свободы всем, кто остался в живых», однако многие жители города были перебиты османскими солдатами, многие стали рабами. Город был превращен в столицу Османского государства и стал называться Константиние, а затем Истанбул (Стамбул). Для скорейшего восстановления населения Мехмед приказал перевести в новую столицу все население города Аксарая.
Мехмед II принял ряд серьёзных мер для сохранности культурных ценностей новой столицы: наладил связи с духовными лицами, настоятелями и руководителями христианских церквей и миссий. Одновременно с этим он приказал Заганос Паше взять Галату. Здесь он спланировал создание нового торгового района.
После взятия Константинополя венецианцы и генуэзцы заключили с Османской державой договоры о ненападении и свободной торговле.
