У 1950—70-х роках у Радянському Союзі виникло примітне явище, коли політику уряду стала відкрито критикувати невелика, але дедалі більша кількість людей, яких звичайно називали дисидентами й які вимагали ширших громадянських, релігійних і національних прав.
Объяснение:
Дисидентами стали називати спочатку послідовників усіх християнських сповідань.Потім назва «дисиденти» залишилося тільки за послідовниками протестантського віросповідання, хоча зокрема, в Росії польських православних продовжували іменувати дисидентами.В СРСР дисиденти виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, за національні права, чи власну державність;дисидентів жорстоко переслідували (вбивства при загадкових обставинах, ув'язнення в тюрмах і таборах, у тому числі суворого режиму, заслання, примусове лікування у психіатричних закладах, створення атмосфери психологічного терору та позбавлення можливості працювати).
