політика умиротворення — це специфічний різновид військової політики країни (держави), суть якої полягає в поступках державі-агресору, заради компромісів, на які йде країна, щоб утримати ворога від порушення миру або застосування крайніх заходів. термін найчастіше вживається для пояснення зовнішньої політики британського уряду на чолі з дж. р. макдональдом (1931–1935), а пізніше — стенлі болдвіном (1935–1937), вінстоном черчілем (1937–1940) у питаннях щодо нацистської німеччини у 1933–1939 роках, яка найбільш яскраво проявилася в 1937–1939 роках. така політика призвела до повного розпаду версальської системи, ліги націй та системи колективної безпеки, радикально змінила сил в європі, значно послабивши геополітичні позиції великої британії та франції, але посиливши німеччину на чолі з а. гітлером.
В Западной Европе с эпохи раннего средневековья делались попытки создать централизованные государства. Основная причина этому - желание во-первых, завоевать как можно больше территорий своих ближайших соседей и установить единую власть короля на об'единившейся территории. Во временном отрезке одним из первых таких королевств явилась Англия, которая уже к концу 9 века стала об'единяться на основе Уэссекса - об'единились Уэссекс, Сассекс, Нортумбрия, Мерсия, Кент, Эссекс, Восточная Англия. К числу ранних королевств относится Франция, основанная в середине 9 века вокруг Западно-Франкского королевства. Испания об'единилась в об'единенное королевство в самом конце 15 века, в 1479 году, путем об'единения королевств Кастилии и Арагона, а затем и завоевания Гранадского эмирата. Некоторые европейские княжества об'единялись в королевства значительно позднее - Италия и Германия во второй половине 19 века. Королевства в основном об'единялись из множества крупных и мелких феодальных образований на основе национальной идеи, вокруг самого сильного образования и в основном по причине необходимости отражения внешних угроз.
В 14-18 веках происходило формирование Русского государства
Объяснение:
