реально Охарактеризуйте представления Екатерины II о праве и законности. Укажите юридические термины, суть которых сформулирована в процитированных строках «Наказа».

2) Во Какую систему государственной власти Екатерина II считала идеальной для России? Кто из известных вам французских предпочитал подобную систему? Почему в ряде европейских столиц, в том числе во Франции, рас Наказа» было запрещено? Что побудило Н.И. Панина сказать о «Наказе»: «Аксиомы опрокинуть стены»?

ИЗ «НАКАЗА» ЕКАТЕРИНЫ II:

«Цель власти не в том, «чтоб у людей отнять естественную их вольность, но чтобы действие их направить к получению самого большего ото всех добра».

Для введения лучших законов необходимо потребно умы людские к тому приуготовить. Государь есть самодержавный, ибо никакая другая, как только соединенная в его особе власть, не может действовать сходно с толь великого государства. Вольность есть право все то делать, что законы позволяют. Нету ничего опаснее, как захотеть на все сделать регламенты. Равенство всех граждан состоит в том, чтобы все подвержены были тем же законам. Человека не можно почитать виноватым прежде приговора судейского и законы его не могут лишить защиты прежде, нежели доказано будет, что он нарушил оные. Человек, бывший под стражею и потом оправдавшийся, не должен через то подлежать никакому безчестию. Приложить должно более старания к тому, чтобы вселить узаконениями добрые нравы в граждан, нежели привести дух их в уныние казнями. Приговоры судей должны быть народу ведомы, как и доказательства преступлений, чтобы всяк из граждан мог сказать, что он живет под защитою закона. Самое надлежащее обуздание от преступлений есть не строгость наказания, но когда люди доподлинно знают, что преступающий законы непременно будет наказан. Законы суть особенныя и точныя установления законоположника, а нравы и обычаи суть установления всего вообще народа. Когда надобно сделать перемену в народе великую к великому онаго добру, надлежит законами то исправлять, что учреждено законами, и то переменять обычаями, что обычаями введено. Весьма худая та политика, которая переделывает то законами, что надлежит переменять обычаями»

Балбал — ежелгі түрік дәуірінде жиі кездесетін тастан қашап жасалған адам бейнесіндегі ескерткіш. Қазақ даласының барлық аймақтарында кездеседі.

Балбал сөзі бал+бал, яғни соғу, қағу, үру дегенді білдіретін қос сөзден тұрады. Бірақ бірыңғай мағынаны білдіретін ұғым. Түркологтардың пікірінше,«тасты тіп-тік етіп қадап орнатқан белгілер» деген мағынаны білдіреді. Балбалдың этномәдени жөн-жосығы ежелгі түрік дәуірінде (VI-IX ғғ.) айрықша болды. Балбал - өліктің аруағына арналған ғұрыптық кешендердің ең семантикалық мәнді компоненттерінің бірі. Ежелгі түркі ғұрыптық кешенінің құрамы арнайы барық-кесенеден, қорғаннан, сандықтастан, мәтін жазылған бітіктастан және оның тұғыртасынан (немесе тасбақасы), сондай-ақ бәдіздер - Балбалдардан тұрды (саны 10-600 данадан астамға дейін барады). Ежелгі түркі ғұрыптық кешендерінің көпшілігі қаған, тегін, тархан, чүр, түдүн сынды билік иелерінің және атақты бекзадаларының құрметіне арналып жасалды. Қарапайым халықтарға арналғандарыда бар. Осы кешендерде аза тұту, ас беру немесе аруаққа бағышталған «жоқтау» сияқты этностың тіршілік циклының аса маңызды ғұрыптық жосындары атқарылған

Объяснение:

сделай ответ лучшим

Відповідь:

Беззаперечним є той факт, що християнство та іслам мають спільні корені, і хоч багато в чому віровчення цих двох світових релігій різняться, відкидати спільні ознаки як несуттєві принаймні нерозумно. Українське релігієзнавство зайшло досить далеко у вивченні кожної релігії зокрема, однак, задля того, щоб краще зрозуміти суть і повніше розкрити взаємозв’язок, варто розглядати християнство та іслам не лише окремо одне від одного, а й у порівнянні та протиставленні. На сучасному етапі вивчення взаємодії не лише цих двох релігій, але й їх послідовників, є дуже важливим, оскільки на території України присутні представники обох віросповідань. Виявлення принципових відмінностей та спільних ознак сприятимуть кращому розумінню тієї чи іншої релігії, що, безсумнівно, піде на користь не лише розвитку релігієзнавства в Україна, а й розвитку взаємовідносин між християнами та мусульманами.

Ключові слова: ангелологія, ангел, іслам, християнство

І християнська, і мусульманська традиції мають спільний плацдарм, а саме – іудаїзм, тому їхні вчення про ангелів мають більше спільних ознак, аніж відмінних. Багато позицій, які стосуються і природи ангелів, і їх ролей в історії людства є не сильно схожими, а подекуди ідентичними.

З давньоєврейського слова «мал’а́х», яким позначалися ангели в Старому Заповіті, знайшло свій безпосередній переклад в грецькому «ангелос» та було напряму запозичене арабське слово «мала́к», що в перекладі з обох мов мало одне й те ж значення. Відповідно, що у християнській ангелології, що в ісламська під ангелом розуміли саме «посланця» Божого. Припущення щодо часу створення теж збігаються. Більшість християнських богословів, ґрунтуючись на хронології подій, описаних в Біблії, зробили висновок, що ангели були створені до створення матеріального світу та людей. В мусульманській ангелології теж побутує така думка, яка заснована на словах з Корану, де Аллах говорить про створення людини ангелам, називаючи людину намісником, котрого він поставить на землі. [2, c. 407]

Пояснення: