Відповідь:Другу половину XVI ст. англійці назвали Єлизаветинською епохою. Остання королева з династії Тюдорів зуміла лишити помітний слід в історії Англії.
Цікаво знати
Єлизавета I — як зазначалося вище, донька Генріха VIII та Анни Болейн — росла забутою батьком, який зрікся її після страти дружини. Вчителі виявили в неї неабиякі здібності. Єлизавета дістала глибокі знання з математики, класичних мов. Під час правління Марії Тюдор вона опинилась у в'язниці. Після смерті Марії парламент проголосив її королевою Англії. Її руки домагалися наймогутніші володарі Європи — французький принц Франсуа Анжуйський, іспанський король Філіпп II, московський цар Іван IV Грозний. Усім вона відмовила і заявила, що повінчалася з народом Англії, а всіх підданих вважає своїми дітьми.
Нова королева вміло лавірувала між давньою аристократією та новими дворянами, посилювала королівську владу, зберігаючи парламент і місцеве самоврядування. Все, що вона робила, виправдовувалося турботою про народ. Подейкували, що її символом був птах — пелікан, який, за легендою, годує пташенят м'ясом, вирваним із власних грудей. Такою вона вважала свою турботу про підданих. А водночас — видавала нові закони проти жебраків.
Єлизавета I сприяла розвиткові англійської торгівлі й торгового флоту, надавала привілеї торговельним компаніям, а надто Ост-Індській. Свідченням успішного розвитку торгівлі стало відкриття Лондонської біржі (місце, де здійснювалися різноманітні торговельні операції). Засновникові біржі банкіру Грехему вона навіть присвоїла рицарське звання.
Пояснення:
Алексей Михайлович, (родился 9 марта 1629, Москва, Россия - умер 29 января 1676, Москва), царь России с 1645 по 1676.
Сын Михаила, первого римского монарха Руси (правил в 1613–45), Алексей получил поверхностное образование от своего наставника Бориса Ивановича Морозова, прежде чем вступить на престол в возрасте 16 лет. Но в 1648 году народное восстание в Москве вынудило Алексея изгнать Морозова.
Алексей поддался требованиям повстанцев и созвал собрание (земский собор), которое в 1649 году разработало новый российский свод законов (Соборное уложение), в котором юридически определено крепостное право. Место Морозова в качестве придворного фаворита занял князь Н.И. Одоевский, а затем патриарх Никон.
Россия приняла суверенитет над днепровскими казаками в январе 1654 года, а в следующем мае вступила в затяжную войну с Польшей. Это также включало конфликт со Швецией с 1656 по 1661 год. По Андрусовскому договору (январь 1667 года), положившему конец польской войне, Россия получила Смоленск, Киев и часть Украины, расположенную к востоку от Днепра.
Примечательным событием царствования Алексея был раскол в русской православной церкви. Царь поддержал усилия Никона по пересмотру русских богослужебных книг и некоторых ритуалов, которые в предшествующем столетии отошли от их греческих образцов. Хотя вскоре он стал отчужденным от Никона, чей насильственный характер и авторитарные склонности принесли ему много врагов, ревизии, инициированные Никоном, были сохранены, а противники реформы были отлучены от церкви. После позора Никона А.Л. Ордин-Нащокин был главным советником царя.
