Причин Кавказской войны было несколько. Современные исследователи полагают, что важнейшей причиной её начала было вхождение Грузии в состав России. Грузия была единственным христианским государством в Азии, и на неё постоянно совершали набеги соседние мусульманские страны – Иран и Турция, а Грузия неоднократно обращалась за к России. После того как в 1801 году состоялось формальное вхождение Грузии в состав России, перед Россией стояла задача как можно более тесно связать новые территории с основной частью империи. Грузия в это время была отделена от России территориями других кавказских народов, в том числе и чеченцев. Поэтому перед царским правительством стояла задача покорить кавказцев.
Русские императоры были уверены, что несут на Кавказ цивилизацию и были готовы при необходимости навязать эту цивилизацию силой, но никакого великорусского шовинизма здесь не было. Русское правительство проводило на Кавказе политику «разделяй и властвуй» и эта политика порой приносила успех.
Руї́на — період історії України другої половини XVII століття, що відзначився розпадом української державності, загальним занепадом та кровопролитними війнами на території України. Частіше за все під Руїною розуміють період від смерті гетьмана Богдана Хмельницького (1657) до початку гетьманства Івана Мазепи (1687).
Під час Руїни Гетьманщина умовно була поділена по Дніпру на Лівобережну та Правобережну, і ці два володіння під різними гетьманами ворогували між собою. Сусідні держави (Річ Посполита, Московська держава, Османська імперія) втручалися у внутрішні справи України, й українська політика характеризувалась намаганням підтримувати приязні відносини з тією чи іншою окупаційною силою[1]. Київську митрополію в 1686 було підпорядковано Московському патріархату.
Остаточний поділ Гетьманщини на Лівобережну та Правобережну Україну було закріплено Андрусівським договором (1667) та Вічним миром (1686). За ними Лівобережжя та Київ відходили до Московського царства, а Правобережжя — до Річі Посполитої.
Объяснение:
