Багато дослідників життя і діяльності Петра Конашевича-Сагайдачного часто зверталися до історичних документів, де згадується ім'я знаменитого гетьмана України. Напевно, немає історика, який би не використовував спогади польського письменника Я.Собеського. Він не тільки добре знав Сагайдачного, а й бував разом з гетьманом у походах. Будучи очевидцем і учасником Хотинської битви, Я.Собеський написав книгу «Історія Хотинської війни», в якій говорить: «скільки очолював Сагайдачне Запорізьке Військо, усюди був овіяний славою подвигів на суходолі і на морі і мав незмінне щастя. Кілька разів погромив татар у степах перекопських і привів страх на Крим. Не менше прославили його морські походи-зруйнував кілька великих турецьких міст в Європі та й Азії, обпалив околиці Константинополя. Взагалі був це чоловік великого духу, що сам шукав небезпеки, нехтував життям, у битві жвавий, діяльний, в таборі боязка, мало спав і не пиячив, на нарадах був обережний і у всяких розмовах неговіркий».Сагайдачний, як каже той же автор, — проти козацького свавілля бував дуже суворим і за великі провини карав навіть смертю. Поляки визнавали, що саме українському гетьману вдячні за порятунок Польщі від турецької армії, «до неба вихваляли заслугу козаків і Сагайдачного, їх мужність, витривалість, порядок, обізнаність з війною». Перед смертю, яка настала у квітні 1622 року від отруєної стріли під час Хотинської битви, П.Сагайдачний заповів своє майно на освітні, наукові та благодійні цілі, а 1500 злотих подарував Київській та Львівській братським школам.На похоронах братчики читали похвальні вірші, видані потім окремою книгою. Прославляли мужність гетьмана, його любов до свого народу, до освіти і церкви і ставили, його в приклад козацтву. Книжка ця була також похвалою всьому Війську Запорозькому і заохоченням, щоб йшли козаки слідами Сагайдачного, захищали і далі народні справи.Ректор Київської братської школи
Объяснение:
надеюсь что
...выше церковной. Но в Новом завете предписано было относиться к власти в государстве как установленной господом, а также немало случаев в истории,когда на церковь государственная власть устраивала гонения, представителей церкви преследовали. И в Новом завете утверждалось, что церковь должна быть отделена от государства. В средневековье было 2 типа взаимоотношений между церковными и государственными властями. В Византии светская власть господствовала над церковной, императоры проводили политику вмешательства в дела церкви. В Западной Римской империи духовная власть главенствовала над светской. Папа Геласий 1 написал императору, что есть две власти светская и более весомая-власть церкви. В России систему патриаршего правления отменил Петр1,святейший синод подчинялся уже царю. При советской власти церковь подвергалась гонениям. В настоящее время провозглашен принцип свободы совести и церковь в большинстве стран отделена от государства.
