1. (-) этого не знаю...
2.(-)
3. Римский скульптурный портрет - Одним из реалистичных корней римских портретов является его техника. Как считают многие ученые, римские портреты разрабатывались с посмертными масками, которые обычно приносили от умерших людей и сочетались со статуями ларь и пенатам.
4. Согласно строгому канону мужчин изображали с цветом кожи темнее женского, руки сидящего человека покоились на коленях (женщина могла приобнять супруга в знак поддержки его при жизни), а образы богов определялись их мифологическими особенностями (Гор с головой сокола, Анубис — с головой шакала и пр.).
5. Законы Хаммурапи, Основной текст купола написан на акадском языке и высечен на конической стеле из этиленгликоля, обнаруженной французской археологической экспедицией при раскопках древнего города Сузы в Персии с конца 1901 по начало 1902 года.
6. Гробница Тутанхамона
7. Корпусная мебель, ожерелья, браслеты, кольца, головные уборы, Посуда и другие изделия из стекла.
8. грязи, известь, гипс, яичная темпера, разнообразные вязкие вещества и смолы.
Объяснение:
Наприкінці XVIII ст. - першій половиш XIX ст. на західноукраїнських землях: у Східній Галичині, Північній Буковині та Закарпатті, які були під владою Австрійської монархії, теж поглибився процес розкладу феодально-кріпосницької системи, в її надрах поступово формувалися нові виробничі відносини.
На захоплених українських землях, особливо у Східній Галичині, продовжували розвиватися традиційні галузі промисловості:
текстильна,
шкіряна,
соляна,
залізорудна,
тютюнова,
лісова.
Засновувалися нові:
папірні,
гути,
керамічні й залізоробні підприємства,
ливарні заводи, особливо в Стрійській окрузі.
У Винниках та Монастирській працювали тютюнові мануфактури. Загальнопоширеною галуззю промисловості було ґуральництво. У 1863 р. у Галичині й на Буковині налічувалося 4000 діючих ґуралень. Згодом кількість їх зменшилася за рахунок концентрації й удосконалення технології виробництва. Поряд із ґуральництвом великого поширення набуло пивоваріння.
Починаючи з 20-х років XIX ст. важливим джерелом збагачення західноукраїнських поміщиків стало цукроваріння. В 1823 р. у Пужинках, неподалік Станіслава, було збудовано першу в краї цукроварню. До середини XIX ст. на західноукраїнських землях існувало 16 цукроварень.
Залізоробне виробництво краю було представлене головним чином руднями. В 1807-1811 рр. на території Східної Галичини діяло 12 залізних
За обсягом виробленої продукції до найпродуктивніших підприємств цієї галузі у Східній Галичині належала солеварня у с. Стара Сіль. За 55 років (1788-1841) тут було вироблено понад 2670,8 тис. центнерів солі. Прикарпатська сіль забезпечувала господарські потреби Галичини і Буковини, вивозилась за кордон. На солеварнях краю використовувалася вільнонаймана праця (за винятком доставки дерева, вивезення солі та деяких інших допоміжних робіт).
У 50-х роках XIX ст. у різних місцях галицького Прикарпаття видобувалася нафта, яка
