Османская империя постоянно угрожала южным рубежам России. Вассальное Крымское ханство с конца XV века совершало постоянные набеги на Русское Царство и Речь Посполитую, опустошая земли и захватывая рабов. После разгрома татарских царств в Поволжье и присоединения всего Поволжья к России крымский хан был одним из основных внешнеполитических врагов России на юге. С воцарением Петра I и его Азовского похода войны с Турцией вошли в новую стадию. Борьба сначала шла за выход в Чёрное море, затем за влияние на Балканах и в Закавказье. Усилия России на протяжении более 200 лет привели к тому, что северное побережье Чёрного моря и Закавказье перешли к России, а балканские народы (румыны, болгары, сербы и др.) получили независимость. Усиление России не устраивало Англию и Францию, которые поддерживали Турцию в борьбе с Россией, а во время Крымской войны предприняли поход на Севастополь.
Объяснение:
Усвідомлюючи небезпеку неминучої війни з Французькою імперією, російський уряд відмовився від далекосяжних планів приєднати до Російської імперії Дунайські князівства.
3 квітня (22 березня) 1812 року імператор Олександр I зажадав від головнокомандувача російської «Молдавської армії» генерала від інфантерії графа Михайла Кутузова негайно укласти мир, погоджуючись на кордон по річці Прут до впадіння її в Дунай. Дипломатичну підтримку забезпечував посол Російської імперії у Османській імперії Андрій Італинський.
23 (11) травня Кутузов доповів імператору про узгодження спірних питань, наступного дня було парафовано попередні (прелімінарні) умови, а 28 (16) травня 1812 року — підписано текст російсько-османського мирного договору.
