Гладіаторські бої зародилися в італійській області Кампанії, де вони набули широкого поширення вже у ІІІ ст. до н. е. Довгий час існувала версія, що римляни перейняли традицію гладіаторських боїв в етрусків, але ні археологічні, ні іконографічні пам'ятки не підтверджують існування в етрусків гладіаторів. Досить швидко гладіаторські бої поширилися й на Рим. Перші гладіаторські бої, що згадуються в Римі, відбулися в 216 р. до н. е. Первісно гладіаторські бої являли собою видозмінений обряд людських жертвоприношень під час поховального обряду і влаштовувалися родичами померлого. Так, перші ігри, що проходили в Римі були влаштовані на честь померлого Марка Емілія Лепіда його синами.
Поступово гладіаторські ігри з релігійної переходять в політичну площину. Враховуючи величезну популярність гладіаторських ігор серед римського населення, спадкоємці померлих намагаються використати ігри в власних політичних цілях, відкладаючи їх проведення до певних подій (наприклад, виборів). Так, Юлій Цезар виконав заповіт батька і влаштував гладіаторські ігри лише через 20 років після його смерті.
Вперше гладіаторські бої державним коштом були проведені в 44 р. до н. е. на честь померлого Цезаря. У добу Імперії гладіаторські ігри остаточно розходяться з поховальними обрядами і набувають виключно масового, видовищного характеру. Імператор Октавіан Август регламентував типи гладіаторів, їхнє озброєння, систематизував правила бою, розділив місця в амфітеатрах за становою ознакою.
Поступово гладіаторські ігри набували дедалі більшого розмаху. Іноді вони перетворювалися на грандіозні видовища, поєднуючи в собі реконструкції історичних подій, облоги міст. На масових битвах билися переважно злочинці, засуджені до смерті «на арені».
Так, в 80 р. н. е. імператор Тит влаштував грандіозні гладіаторські ігри. Вони тривали 100 днів. Під час їх проведення на арені загинуло 9000 тварин. Проводилися також великі навмахії, які суміщалися з гладіаторськими боями та венаціо. Ще до того, як стати імператором, Тит Флавій, захопивши в 70 р. н. е. Єрусалим, на честь народження брата влаштував гладіаторські бої, в яких билися полонені юдеї. Тоді на арені загинуло 2500 полонених.
В 107 р.н. е. імператор Траян влаштував ігри на честь перемоги над даками. Ігри тривали 120 днів, під час яких на аренах билися 10 000 гладіаторів і було вбито 11000 тварин. Взагалі ж, за правління Траяна, протягом 107—113 рр. на аренах Риму билося 20500 гладіаторів.
Великим шанувальником гладіаторських ігор був імператор Коммод. Він особисто брав участь у гладіаторських боях і цькуванні тварин. На його рахунку близько тисячі перемог.
На відміну від Стародавньої Греції, драматичні вистави не мали великої популярності у римському суспільстві: елліністичний вплив не проникав глибоко у нього, охоплював лише обмежені кола. Стародавні італьські звичаї зберігали попереднє своє значення, не занепадали, а навпроти, дедалі розвивалися.
Занепад гладіаторських ігор починається з поширенням на території Римської Імперії християнства. У 399 р. імператор Гонорій закриває останні гладіаторські школи, а в 404 р. забороняє гладіаторські ігри.
1)1230-е годы-Во главе племени литва становится Миндовг.
1253 год-Миндовг принимает королевскую корону.
1316-1341 годы-Правление князя Гедимина, который сильно укрепил своё государство.
1320-е — 1330-е годы-Подчинение Гедимину Киева.
1345-1377 годы-Правление Ольгерда, который расширил Великое княжество Литовское от Балтийского моря почти до Чёрного.
1340-1392 годы-Постепенное падение Галицко-Волынского княжества и раздел его земель между соседями, включая Великое княжество Литовское, которое получило многие южнорусские княжества; условно называется Войной за Галицко-волынское наследств.
1385 год-Кревская уния, переход великого князя Ягайло в католичество и подчинение великого княжества Польше; начало борьбы Витовта против Ягайло за самостоятельность княжества.
1392 год-Островское соглашение по которому Великое княжество Литовское во главе с Витовтом стало фактически независимым от Польши во главе с Ягайло.
1399 год-Поражение Витовта от татар в битве при Ворскле, конец его программы по присоединению к великому княжеству новых русских земель.
1410 год -Совместная победа Польского королевства и Великого княжества Литовского над Тевтонским орденом, фактически прекратилась вековая угроза крестоносцев.
4)Велико, так как Великое Княжество Литовского сыграло значительную роль в истории части земель Руси, которые вошли в его состав после монгольского нашествия 13 века в период раздробленности. Основной заслугой этого государства является сохранение этноса, культуры и религии славянских земель в составе своей державы от полонизации и монгольского влияния. В составе этих земель многие города получили свободу согласно литовским статутам. Развивалась культура искусство и торговля. Основывались учебные школы и коллегии. После возвышения Русского царства и становления Российской империи все эти земли вошли в ее состав.
