АҚШ-тың картасын пайдаланып терреториясының кеңеюін сипаттайды быстреее ответьтее

Экономического развития и по величине своих колониальных владений. На рубеже веков появились тревожные сигналы для экономической жизни страны. Ежегодный прирост промышленной продукции составлял всего 2,1%, в то время как в США — 4,2%, а в Германии — 4,1%. Еще с середины XIX в. Англия стала “мировым банкиром”. Начиная с 70-х годов XIX в. английский капитал стал меньше использоваться внутри страны, нежели за рубежом. Объясняется это просто: вывоз капитала за пределы метрополии давал больше прибыли, чем использование его в стране. И в первую очередь английский капитал направлялся в колонии, где дешевле были сырье и рабочие руки. С развитием империализма быстрыми темпами стал происходить процесс концентрации банков, образования богатейших в мире гигантских банковских монополий. Знаменитая “большая пятерка” лондонских банков и другие банки держали в руках весь финансовый мир. Английские предприниматели строили нефтяные фабрики в Голландии, сталелитейные заводы в Бельгии, России и других странах Европы. Но наибольшую выгоду давал вывоз капитала в неевропейские страны, особенно США, Южную Америку и колонии. Активный вывоз капитала уменьшал капиталовложения в отечественную экономику. Кроме того, ежегодный прирост промышленной продукции замедлялся начавшимся отставанием в области технологии. В 70-х годах завершился промышленный переворот в Германии и США, где развитие экономики шло быстрыми темпами и на более прогрессивной основе, чем в Англии. Отставание в области технологии отразилось на объеме производства, и США начали обгонять “владычицу морей”. На темпах роста экономического развития стало отражаться и снижение конкуренто английских товаров. В 90-х годах XIX в. усилилось проникновение более дешевых немецких товаров на внутренний рынок Англии и на рынки ее колоний. Молодые промышленные страны отгородились от английской конкуренции высокими протекционистскими тарифами. В то же время Англия придерживалась принципов свободной беспошлинной торговли. Возникла ситуация, неблагоприятная для английской промышленности, — товары конкурирующих стран беспошлинно хлынули на рынки Англии, а продукция английской промышленности при ввозе в другие страны стала облагаться высокими пошлинами.

Объяснение:

Історія Британської Індії - період історії, коли частина Індійського субконтиненту перебувала під управлінням англійців: спочатку Ост-Індської компанії, а потім безпосередньо Британської імперії.

Британське правління в Індії почалося в 1757 році, коли після битви при Плессі англієць Роберт Клайв зробив наваба Бенгалії Миру Джафара. За іншою версією, це сталося в 1766 році, коли Ост-Індська Компанія отримала право збору податків в Бенгалії і Біхарі, або в 1773 році, коли була заснована столиця британської Бенгалії в Калькутті і призначений перший генерал-губернатор, Уоррен Гастінгс. У 1818 році Компанія перемогла імперію маратхі, а потім встановила контроль над її територією і стала домінувати на всіх субконтиненті. Компанія була приватною організацією, яка підпорядковувалася раді директорів в Лондоні. Спочатку вона ставила собі за мету монополію на торгівлю з Індією, але поступово знайшла урядові функції, завела свою армію і адміністрацію. Британський уряд спочатку не контролювала Компанію, незважаючи на численні скарги на корупцію і зловживання її чиновників. Тільки в 1784 році Індійський акт Пітта дав британському уряду контроль над Компанією. Правління Компанії тривало до 1857 року, коли після повстання сипаїв воно було ліквідовано. Актом про управління Індією 1858 рокубританський уряд взяло на себе пряме управління віце-королівством Індія ( British Raj ).