1.оба княжества возникли в первой половине XIII века. Московское княжество было уделом владений великого князя Владимирского, куда входили также Нижний Новгород, Кострома, Галич-Мерский, а Тверь — уделом во владениях Переяславль-Залесского князя, куда входил также Дмитров.
Объяснение:
2.После монгольского нашествия на Русь русские князья были вынуждены признать свою зависимость от Золотой Орды. Эта зависимость выражалась в необходимости князей ездить за ярлыками в ставку хана; в заложничестве, когда князья в знак покорности оставляли в Орде своих сыновей; в уплате дани; в подчинении ханскому суду. «Власть русских князей резко
3.После двух неудачных осад Москвы литовскими войсками на рубеже 1360-70-х годов и осады Твери московскими и союзными войсками (1375) Москва утвердила своё положение как центр объединения русских земель (наряду с Великим княжеством Литовским).
Выгодное экономическое положение столицы княжества на волжском торговом пути при впадении р. Тверцы в р. Волгу, как крайнего пункта Владимиро-Суздальского княжества перед новгородской границей.
Перемоги у війнах Римові здобула армія із селян. Проте розорення селянства підривало боєздатність римського війська: втрата землі позбавляла права служити в легіоні. Ті, хто виступав за реформи в державі, популяри, обрали своїм лідером Тіберія Семпронія Гракха. У 133 р. до н. е. Гракх виступив з проектом земельного закону. Кожна сім’я, за цим законом, не повинна мати більше ніж 500 югерів на батька і по 250 на двох синів (югер - близько чверті гектара) державної землі. Надлишки землі держава вилучала та розподіляла між безземельними. Закон забороняв продаж та дарування цих наділів. Невдоволені великі землевласники спровокували сутичку, під час якої Гракха і триста його прихильників було вбито. Проте оптимати не змогли припинити діяльності дуже популярної серед населення аграрної комісії. Справу Тіберія продовжив молодший брат Гай Гракх. У 123 р. до н. е. його було обрано народним трибуном. Незабаром його також убили, тож реформа звелася нанівець.
