Объяснение:
Антський союз — політичне і військово-племінне слов'янське об'єднання[1], що існувало від IV — до початку VII ст. (602 р.[2]).
Утворений після розпаду держави гунів (370—469 рр.), до складу якої входили слов'янські племена й сармати. До складу Антського союзу племен входило шість племінних груп. Вони відомі з давньоруських літописів та з творів Костянтина Багрянородного, та пізніше виділялись дослідниками як особлива південно-західна група «племен»[3]:уличі, тиверці, поляни, древляни та сіверяни[3].
Розпався антський союз внаслідок навали аварів. Основна маса антського населення розселилась на північ Чорного моря, Київщину, Чернігівщину, і Полісся[4]. Племінний поділ як основа антського державного утворення вплинула на племінний поділ словянського населення VIII—IX ст., які стали основою для формування українського народу[4], також анти вплинули на формування болгар та румунів[5].
История -- свидетель и свет истины.
Объяснение:
Это так. Летописи, археологические раскопки, архивы отражают эти свидетельства и эту истину. Плохо, что другие участники процесса, судьи, прокуроры и т. д., в виде летописцев, учёных-историков, составителей учебников, которые пишут историю, часто искажают истинные факты в угоду сиюминутной выгоде.
Живая память истории -- люди, передающие из поколения в поколение знания о том, как они жили и что с ними происходило.
История, конечно, учитель жизни. Но ученики у неё плохие. Если бы, к примеру, сильные мира сего учили, знали историю и делали выводы на основе исторических знаний, то не затевали бы захватнических войн, которые никогда не заканчивались победой захватчиков.
