У 1989 році в Грузії існували дві автономні республіки, один автономний округ та 69 районів. Міста: Тбілісі, Кутаїсі, Сухумі, Батумі, Ґорі, Поті, Зуґдіді та Ткварчелі — вважалися окремими одиницями. 4488 сіл (174 з яких були нежилими) об'єднувались у 942 сільські ради.
У 1990 році Верховна Рада Грузії скасувала Південно-Осетинський автономний район. У рамках трансформації Конституції Грузії відбулися зміни в частині самоврядування: сільські та міські ради називались сакребуло. Їх обрання відбулося 31 квітня 1991 року. Однак після перевороту, на початку 1992 року, більшість міських рад заявили про самоліквідацію. З 1993 року на місцях було встановлено пряме державне управління. Міські голови та керівники районів призначалися президентом Грузії. Регіональний поділ приблизно збігався з історико-географічними теренами Грузії. У 2005 році Законодавчі зміни відбулися й в сфері місцевого самоврядування: місцеве самоврядування та самоврядування у селах, громадах, містах та містах було скасовано. Закон визначає 2 типи самоврядних одиниць:
Объяснение:
8. Колективізація в Західній Україні відбувалася швидкими темпами, разом з іншими процесами (індустріалізація та ін.). В Надніпрянській Україні, колективізація була від'ємний етапом.
9. Покращення умов життя, розвиток медицини
10. Тривала окупація деформувала духовне життя в Україні, послабила гуманістичні ідеали та загальнолюдські цінності, посилила жорстокість і безправ'я, не лише завдала небаченої шкоди матеріальній базі культури, а й забрала життя тисяч учених, викладачів, учителів, культурно-освітніх працівників, діячів літератури і мистецтва. З іношо боку, після приходу до влади Хрущова, відбулась лібералізація, що дала змогу для розвитку укр. культури
Объяснение:
