До Європейського суду з прав людини мають право звертатися фізичні особи (громадяни), групи осіб чи неурядові організації у разі порушення особистих, політичних і громадянських прав (це право на життя, на свободу і особисту недоторканість, заборона катувань, втручання влади в особисте й сімейне життя, порушення свободи совісті та віросповідання, права на недоторканість майна, права на власність, на освіту, на вільні вибори…) Конвенція не містить обмежень відносно дієздатності особи, яка звертається до Суду (тому можуть звертатися неповнолітні та обмежено дієздатні особи!) Відповідачем є держава, а не особа чи група осіб. Можуть прийматися також скарги на дії фізичних осіб та неурядових організацій, якщо Суд вважає, що держава зобов’язана захистити людину від будь-яких порушень її прав. Найбільше громадян різних країн звертається по захист права на справедливий суд.
Звернення до Європейського суду можливе лише тоді, коли вичерпано всі національні механізми захисту прав людини. Чи за цивільною, чи за кримінальною справою необхідно, як правило, пройти процедуру першої судової інстанції, приміром, рішення районного суду, та отримати ухвалу касаційної інстанції (рішення обласного чи міського суду). Більш докладне роз’яснення - досить складне (тут можуть помилитись навіть фахівці).
Объяснение:
Уже почти месяц по Европе бродит призрак антикоммунизма в лице королевы Анны. Украина ведёт беспощадную борьбу с российской агрессией против своих исключительных прав на наследие Киевской Руси вообще и всех адекватных древнерусских князей в частности. Иными словами, внешний мир в очередной раз столкнулся с системой верований, давно и прочно заменяющей сознательному украинцу историю.
Со времён Виктора Ющенко, Триполья и галичанского происхождения Иисуса Христа украинская свидомая историография большой путь, причём не только в таких остроактуальных направлениях, как «Шухевич — борец против нацизма изнутри» и «Волынская резня как преступление НКВД». Глубоко освоено не только наследие Резуна, но и творчество Анатолия Фоменко. В итоге была успешно сконструирована абсолютно альтернативная реальность. При этом если в России «пирамидиоты» и диванные борцы с монгольским нашествием всё-таки пребывают в статусе городских сумасшедших, то на Украине особь, вещающая про «страну Моксель», которой была Россия до Петра I, — давно и прочно почти мейнстрим. Последние три года мы наблюдаем всего лишь выбросы во внешний мир основательно настоявшегося и перебродившего бреда.
Подробнее: https://eadaily.com/ru/news/2017/06/28/alternativnaya-istoriya-ukrainy-anna-i-feyk
Объяснение:
