У Київській державі
Вотчина — одна з форм феодальної земельної власності в часи Київської держави. Власник вотчини мав право передати її у спадщину, продати, обміняти, поділити тощо. Термін «Вотчина» походить від слова «отчина», тобто батьківська власність.
