Объяснение:
Шиликтинская долина представляет собой равнину длиной примерно 80 километров, окруженную горами Тарбагатай, Манрак и Сауыр-Сайхан. Эту историческую местность называют Царской долиной. Она поражает большим количеством курганов. Их, по данным туристского информационного центра ВКО, более 200.
Одной из главных археологических находок считается обнаруженный здесь Золотой человек, третий в Казахстане. Первый был найден в 1970 году в 50 километрах от Алма-Аты в кургане Иссык. Второго Золотого человека обнаружили во время раскопок кургана Аралтобе, что в атырауских степях.
В 2003 году сенсационное открытие казахстанских археологов было сделано в Шиликтинской долине. Здесь во время раскопок самого большого кургана были обнаружены останки черепа и 4333 золотых изделия. Интересно, что Золотой человек в Иссыкском кургане был одет в кольчугу, то есть был воином. А Золотой человек в Шиликтинской долине — царем. Все украшения, которые были на нем, изготовлены из золотого литья. И все они высочайшего качества.
Раскопки на некрополе Шиликты относятся к числу выдающихся открытий последних лет. Считается, что именно здесь, в Шиликтинской долине, зародилась великая культура саков и выработался так называемый "звериный" стиль.
Эти места чрезвычайно благоприятны для скотоводства и издавна служили превосходными пастбищами для кочевников. Мягкие зимы, невысокий снежный покров, отличные сенокосы и достаточная орошаемость ценились нашими предками уже в глубокой древности. Об этом свидетельствуют огромные курганы.
Местоположение:
Некрополь Шиликты находится в 510 километрах от Усть-Каменогорска, примерно в трех километрах к юго-западу от села Шиликты.
Після смерті гетьмана Д. Апостола в 1734 р. вибори нового гетьмана України було заборонено, а вся влада в Гетьманщині передавалася «Правлінню гетьманського уряду», яке всіляко обмежувало права козаків. Серед населення Гетьманщини зріло невдоволення.
Сподівання на покращення становища були пов’язані зі сходженням на імператорський престол доньки Петра І Єлизавети Петрівни в листопаді 1741 р. у результаті палацового перевороту. Такі сподівання базувалися на тому, що серед оточення імператриці було чимало українців, зокрема Олексій Розумовський, що став її фаворитом.
Зміни, що торкнулися Гетьманщини та Слобідської України, були зумовлені як зовнішніми обставинами (загроза війн з Османською імперією, Пруссією, а українські землі були джерелом людських і матеріальних ресурсів), так і нагнітанням соціального напруження.
Уже в 1742 р. було відновлено Київську митрополію. У 1773 р. скасовувалися нововведення в Слобідській Україні.
У березні 1750 р. за розпорядженням Єлизавети в Глухові розширена Старшинська рада обрала гетьманом Кирила Розумовського (1750—1764 рр.), брата Олексія Розумовського. Йому судилося стати останнім гетьманом Української козацької держави.
